Коли Устина виходила заміж за сина місцевого багатого агронома, мати її, Катерина, бігала така радісна та щаслива по селу, як заведена. Все найкраще у людей та сусідів скупляла, замовила доньці гарну весільну сукню, щоб ні в кого такої не було, тай не якусь там з магазину, а у найкращої сільської швачки, щоб була оригінальна, щоб усі знайомі та рідні заздрили їй.
Катерина ще й коровайницю привезла з самого міста, щоб меню на 150 чоловік склала. Для весільного застілля мати продала продала корову, телятко, двійко свиней, а двоє свиней залишила людям на гарне частування.
Усім сусідкам не втомлювалася хвалитися багатим зятем Андрієм, за яким мало не по п’ятках бігала, а вже, як сватам своїм годила, то вже всі люди відверталися, бо не хотіли того бачити та чути, це була картина не з найкращих.
На весіллі її доньки мало не пів села гуляло, свати з родичами з міста приїжджали, усі такі гордовиті та норовисті. А після шикарного гуляння в понеділок сама Устина поїхала жити до чоловіка в місто.
Пів року ще Катерина віддавала борг своїм рідним, бо подарувала молодим велику суму грошей, щоб родичі та сусіди ще довго мали про що говорити, та й до весілля доклалася дуже, багаті свати і то менше витратили грошей, ніж вона сама.
А через сім місяців донька повернулася додому до матері в село, було видно, що вже чекає дитину.
Андрій просто сказав, що в нього є інша, сільська дружина йому не пара, бо в люди з нею соромно вийти, лише знає, що на кухні товктися, а на підборах навіть ходити не може, перед людьми не зручно йому з нею. Не має ні смаку, ні вміння з людьми їх кола спілкуватися.
Саме тоді Катерина дуже пошкодувала, що не хотіла, щоб ще в молодості донька вийшла заміж за Славка, простого сільського тракториста з сім’ї малого достатку.
Катерині з її чоловіком Славко ще з першого погляду не сподобався, бо живе він зі своєю сім’єю в маленькій хатині, аж 8 чоловік разом.
Славко ще був тоді молодим, лише почав працювати трактористом у місцевого фермера, гроші заробляв немалі, але своєї хати ще не пристарався, тому й Катерина не хотіла, щоб донька мала бідного чоловіка, вона плекала мрію про те, що її єдина донька вийде за багатого заміж, щоб усе мала і ще й батькам допомагала на старості років.
Сама Устина була дівчиною дуже спокійною, хоча вони щиро кохали одне одного з Славком, та вона послухала своїх батьків, які наполегливо просили вийти заміж за сина багатого агронома.
Тепер Катерина вже дуже добре розуміла, що залишилася без грошей, ще й людям й досі винна, а донька повернулася додому, ще й дитину чекає. Як тепер людям в очі дивитися, ото тепер чутки підуть по селі недобрі. Що кому казати, що говорити?
Коли на вулиці стемніло і в селі люди полягали спати, щоб ніхто з сусідів не бачив і зі знайомих не зустрів дорогою, Катерина побігла до хати Славка. Стала просити чоловіка і його батьків, щоб засватав її доньку, щоб покликав заміж Устину. Бо чоловік її попросив піти з його міської квартири і привіз назад в село додому.
Катерина щиро зізналася і Славкові і його батькам, яка непроста доля випала її доньці. А Устина вже чекає дитину, сказала все, як є. Батьки Славка були дуже добрими людьми, посадили Катерину за стіл, а самі стали радитися з сином, вийшли в іншу кімнату.
На щастя вирішили одружити своїх дітей, бо вони й досі щиро кохали одне одного.
Славка Катерина забрала до себе у хату, тепер вона разом з дітьми виховувала свого онучка. Щодня вона дякує своєму зятеві, він дуже добра людина, справжній чоловік, надійний та турботливий.
Тепер Катерина натішитися зятем не може, усім людям його вихваляє, а про першого давно забулася. Лише осад в душі залишився, що ще дуже давно розлучила своїх дітей. Та добре, що доля звела їх знову. А скільки разів вона вибачення в Славка просила – незлічити, ледь не кожного дня, просить зятя, щоб він пробачив їй той вчинок. Лише зараз зрозуміла, що в її доньки таки щаслива доля.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
