fbpx
Притча
Історія про мудру жінку, яка завжди отримувала все, що їй хочеться

У далекі доісторичні часи, коли по планеті бродили дикі жахливі звірі, готові з’їсти все, що їм попадеться на очі, коли клімат був настільки холодним, що замерзнути і перетворитися на бурульку було легше, ніж знайти хоч якусь їжу, коли спека зводила з розуму, жило одне плем’я, а в ньому жінка, про яку склали легенду і передавали з уст в уста все жінки від матері до дочки.

Ніхто не пам’ятає вже її імені, але, завдяки їй всі її дочки, внучки, правнучки і нащадки досі отримують не тільки всі, що їм необхідно від життя, але і розкіш у вигляді коштовностей, модних нарядів і величезного числа прихильників.

А починалося все так:

У той рік плем’я відчайдушно оборонялося від наростаючих атак звірини.

Читайте також: КOХАНКА ПРАЦЮЄ В СУСІДНЬОМУ КАБІНЕТІ. ВОНА ВВАЖАЄ, ЩО ЗА ЗAДOВОЛEННЯ З НЕЮ ПОТРІБНО ПЛАТИТИ. ДРУЖИНИ ЗОВСІМ НЕ БOЇТЬCЯ, НА ТЕ Є ПРИЧИНА

Жінки захищалися і полювали пліч-о-пліч з чоловіками. Ніхто і не міг уявити, що жінки можуть залишитися в печерах і не вийти на полювання разом з чоловіками. Так було завжди – всі члeни племені робили все справи разом.

– Видобуток важко йде в наші руки, – сказав вождь. – Вона хоче, щоб ми стали її закускою. Голод чекає нас, якщо удача не повернеться до нас обличчям.

Плем’я не бачило їжі вже 10 заходів. Сила йшла з тiл воїнів. Видно було пониклі голови в сутінках печери, заваленої величезними каменюками.

Гарчання і скрегіт кігтів про валуни змушували розуміти, що плем’я в пастці.

Звірі хотіли дістати людців з печери і зжерти їх, як кішка мишок у власній нірці.

Раптово одна жінка, зовні нічим не відрізнялася від інших встала і підійшла до вождя.

– Ти сильний воїн, – сказала вона. – Ти спритний мисливець. Ти можеш швидко бігати. Твоя швидкість – наш порятунок. Жоден тигр не зрівняється з тобою. Тому що ти не тільки швидкий, ти ще і розумний. Ти легко обхитриш цю кішку, і перемога, як і раніше, дістанеться тобі.

Слова жінки нагадали вождю його минулі дні і його голова піднялася.

Йому подобалося її слухати, тому що від її слів сила поверталася в його м’язи разом з гідністю і гордістю за себе.

Вона подивилася в його очі і прочитала в них: «Будь ласка, не зупиняйся, говори ще!» І тому вона продовжила.

– Ми тягар тобі, славний воїн. Ти один вб’єш його швидше, ніж разом з натовпом жінок, яких змушений захищати. Непомітно вибравшись з печери, ти станеш для звіра несподіванкою, він не встигне піднятися, як твій спис простромить його серце. Я знаю – буде саме так! Ти вб’єш його, ми з’їмо його, а потім переберемося в місце, де нас ніяка тварюка не дістане. Ти приведеш нас в рай. Я знаю це!

Сказавши це, жінка повернулася на своє місце і сіла, закривши очі. Вона нічого не чекала від вождя, вона вірила, що цей сильний чоловік врятує їх. І хоча вождь не рухався, вона не переживала – вождь завжди сам приймав рішення.

Настав полудень 11-го дня. Від спеки всіх зморило, і жінка заснула, як втім, і багато інших.

Вона прокинулася від криків. Всі збуджено кричали і стрибали, і вона не відразу зрозуміла, що перемазаний в кpoві вождь не поpaнений, а тримає в руках м’ясо. Вона зрозуміла: вождь переміг!

Поки всі спали, в тому числі і величезний шаблезубий тигр, стомлений пекучим пеклом, вождь виліз з печери і зіштовхнув камінь на звіра. І поки той оглушений піднімався, вождь стрибнув на нього і встромив свій спис йому в серце.

Перемога була настільки легкою, що вождь, розрiзаючи живіт тигра, не міг до кінця повірити в свою удачу. Раніше, коли він полював разом з усім плем’ям, було багато втрат, і їжа завжди була рясно присмачена скорботою за зaгuблими товаришам.

Вождь зрозумів, наскільки жінка, вірила в його перемогу, мудра і йому захотілося підійти до неї.

– Ти вбuв звіра, вождь. Ти врятував нас. Ти – великий воїн! Я завжди буду пам’ятати твій подвиг. І, будь ласка, вождь, відведи нас туди, де ми будемо в безпеці.

– Добре, жінка, я обов’язково приведу тебе туди. А про себе подумав: «Ця жінка – мій щасливий талісман. Я хочу чути слова її віри в мене кожен день. І, поки вона вірить в мене, я завжди буду приходити до неї за її вірою! »

А жінка подумала: «Він потребує мене навіть більше, ніж я його! Я буду надихати його на подвиги. Поки я вірю в нього – він мій! »

Через роки вона співала колискову пісню своїй доньці. У перекладі на нашу мову сенс її звучав так:

«Виростеш – вибери собі чоловіка, в якого вір всім своїм серцем.

Кожен раз говори йому те, що хочеш, щоб він робив для тебе – і він обов’язково зробить.

Ти потрібна йому своєю силою віри, як сонця потрібні планети навколо, як усім, що повітря.

Ти потрібна йому, щоб він міг стати героєм.

Ти потрібна йому, тому що без твоєї віри він не доживе до ранку.

Вір в нього і нехай твоя віра кожен день доходить до нього в твоїх словах.

Якщо говориш з чоловіком – нехай слова будуть сповнені віри, якщо мовчиш – нехай мовчання теж буде повним віри в нього.

І він принесе тобі те, що ти хочеш ».

Нехай її пісня допоможе вам завжди отримувати те, що вам хочеться легко і зі спокоєм у серці!

Джерело

Related Post

facebook