Історія не однозначна, готова до того, що думки розділяться: Я довела рідну бабусю до сліз і мені зовсім не соромно. Дай мені прожити цей день ще раз, і я не зміню своїх слів. За матеріалами
По маминій лінії у мене є бабуся (сестра її мами), вона у нас одна, тому що дід і бабуся (мамині батьки) пoмeрли, коли мене не було. Вона досить стара, свaрлива, суне ніс в усі справи, дає поради, які не просять.
Але старість треба поважати, тому більшу частину просто пропускаєш повз вуха. Мама виправдовує її тим, що це турбота, але насправді – тріпання нервів.
Бабуся багата, вона мaнуaльщик, до неї їздять аж із сусідніх міст, так як, не дивлячись на характер вона відмінний фахівець.
Вона завжди жила в місті, є кілька квартир. У неї тільки одна дочка, яка абсолютно нічого не може без матері. Грубо кажучи бабуля утримує її і всю їхню родину.
Мої батьки жили в селі, тільки в 2007 році ми переїхали в місто, перші роки квартиру орендували. Бабуся була проти і постійно про це говорила.
І ось вона покликала нас у гості і завела знайому пластинку, а тут ще й привід був, так як батько взяв частину грошей на машину в кредит.
– Навіщо ви хоч переїхали? У селі ж набагато краще! Зараз ще й кредит взяли, як жити то збираєтеся?
– Ми знаємо, що робимо, не переживай.
Вона все не зупинялася і тут підключилася я:
– Чим в селі краще, бабусю?
– Так у вас там своє все, витрачати нікуди.
– Серйозно? А ви в курсі скільки йде на продукти, магазин там дорожче, нічого немає, школа закрита, роботи немає. А як батьки пахали? Взагалі-то за господарством потрібен догляд, а це зовсім не легко! А дівчаткам (сестри) за університет чим платити? М’ясом ?!
– Ну дарма ти так. Можна і на одному м’ясі вижити, продати!
– Ви мене не смішіть! А взагалі раз там так добре, чого не переїдете?
– У мене тут Оленка (дочка), це не для неї.
– Разом з собою і забирайте в краще життя. Чи ми міста не варті?
– Ні, просто ви все одно назад повернетеся, тільки гроші розтратите!
– Вже ми не повернемося! А ось ви так і будете в місті стирчати так орати за трьох, щоб зятю знову мазду прикупити, та дочці соплі витирати! (Бабуся їм і квартиру купила і мазду нову).
І тут вона вдaрuлася в сльози. А я просто пішла.
Вважаю, що вчинила правильно, вона не розуміла про що говорить, що не переставала капати на нерви. Радила, як жити краще і гроші не розтринькати, а сама свої віддає і навіть дочку не змогла виховати так, щоб вона на ноги встала.
Після того випадку ми дуже рідко спілкуємося, я зовсім не горю бажанням з нею перетинатися. До речі, батьки потім купили квартиру і машину поміняли без кредитів.
Будинок в селі не продали, він залишився під дачу. Бабуся на цей рахунок нічого не сказала. Правильно, а що говорити, коли твої слов не справдилися.
У мене все.
