Коли маленька Аріяна облишила свої гарні ходунки і почала робити перші самостійні кроки, то часто падала і оббuвала собі колінця, що, зрештою, буває з усіма дітьми Аріяниного віку. Її мама розкривала тоді обійми і кликала:
– Ходи до мене! Джерело
Мала дріботіла до неї непевними крочками, забиралася на коліна і притулялася до матусиних грyдeй.
Мама питала:
-Ти моя дівчинка?
Аріяна, ще плачучи, ствердно кивала голівкою.
Далі матуся питала:
– Ти мій найдорожчий скарб? – Дівчинка погоджувалася, та вже усміхаючись.
Врешті мама казала:
– Люблю тебе дуже-дуже, дужче, ніж усе на світі!
Після обопільних усмішок і пестощів Аріяна готова була долати нові й нові перешкоди.
Коли минав їй п’ятий рік, вона і далі хотіла бавитися у гру під назвою “Ходи до мене” – тоді, як розбuвала колінце, як почувалася ображеною або як просто хотіла сказати матусі “добрий день” чи “надобраніч”.
Читайте також:МАМА МАРІЇ БУЛА ПРОТИ ХЛОПЧИКА – СВОЇХ ДВОЄ, КУДИ ТРЕТІЙ ТО, І ЧОЛОВІК ПРОСТИЙ СЛЮСАР НА ЗАВОДІ
Якось мамі довелося переживати дуже скрутні хвилини. Була до краю змученою, знервованою. Мусила допомагати чоловікові, опікуватися двома синами-підлітками та п’ятирічною донечкою, ще й у хатню роботу впрягатися. Як тільки дзвонив телефон або хтось у вхідні двері – це означало чергову працю, що вимагала негайного виконання. По обіді сталася криза. Жінка втекла до своєї кімнати, щоб дати волю сльозам. Аріяна побігла за нею. Забігши до кімнати, промовила:
– Ходи до мене!
Притулилася до мами, пальчиками торкнулася її сльозами зрошених щік, а тоді спитала:
– Ти моя мамуся?
Мама, плачучи, підтвердила кивком голови.
– Ти мій найдорожчий скарб? – Жінка знову кивнула, та вже з посмішкою.
– я люблю тебе дуже-дуже, дужче, за усе на світі!
Усмішки, обійми, пестощі – й ось матуся готова знов до жeртoвної праці.
Хто дарує любов – той любов отримує.
БРУНО ФЕРРЕРО
