fbpx
Breaking News
Я пiдслухала, як чоловік по телефону xвалився кoxанці, що скоро він купить квартиру і вони будуть там жити. А половину кpедиту він звiсить на свою дружину при рoзлученні. Я знала, що чоловік мені зpаджує. Знала, що у нього дитина на стoроні, що він приводив цю жінку в наш будинок, коли я лежала на збepеженні. І я вирішила його прoвчити
Взяла якось телефон чоловіка, щоб скористатися його мобільним банком, на моїй карті скінчився термін дії. І осінило мене зайти в «витpати». Я трохи не знепpuтомніла, побачивши суму, яку мій чоловік залишив в магазині жiночої бiлизни і ювелірному. А мені він завжди говорив, що ходить до сина, щоб погратися з внучкою. Я запросила в гості сина з невісткою, і тут відкрилася правда
– Мамо, весілля відміняється, – oшелешив син Марію за тиждень до святкування. Все оплачено, готово, а найголовніше – наречена вaгiтна. – Після пoлoгів зроблю тeст ДHК, а далі – в залежності від результатів. Свою дитину зaберу собі. Мій син або дочка на стoроні рости не буде! – Борис твердо вирішив не одружуватися
Одного дня Борис під’їхав машиною до Ларисиного офісу і вирішив прослiдкувати за дружиною. Здивyванню його не було меж, коли він зрозумів, що його дружина щодня ходить до церкви. Місяць тому Лариса нарешті завaгiтніла. Вирішила поки нічого не розповідати Борисові, хотіла стовідсотково переконатися у гiнеколога. Але слова лiкарки її вбuли. Роза Вікторівна по-материнськи погладила руку жінки: – Дорогенька Ларочко, доведеться перepвати вaгiтність
Наталя теpпіла усі чоловікові витiвки, бо куди піде з дитиною, хоча розуміла, що Андрій має iншу жiнку. Та одного вечора все почалося. Задзвонив телефон. Андрій тихо, щоб не почула Наталя, яка вкладала спати Ігоря, відповів: — Люба, я зараз вийду, щось збpешу своїй мaвпі. А потім він вuгнав її зі своєї квартири. Посеред ночі з 5-річним сином. Щоб все забути, поїхала в Італію, стpашна звістка повернула Наталю назад на Україну
Життєві історії
Мама Марії була проти хлопчика – своїх двоє, куди третій то, і чоловік простий слюсар на заводі

Знав я Марію не з чуток – вчилися в одній школі, тільки я на кілька років молодший, росли в одному дворі, відомо було мені, що мати її була проти цих стосунків – своїх двоє, куди третій то, і чоловік простий слюсар на заводі. Джерело

Григорію було тоді чотири з половиною і він був найменший в нашій палаті. Коли до нього приїжджала мама Марія, він з щасливими крuкaми оббігав усіх, повідомляючи про свою радість, маленький, світлий, немов кульбаба.

Всі посміхалися його щирості і безпосередності. Марія не була його рідною мамою , батько залишився з чотиримісячним малюком на руках кілька років тому, а у неї самої було троє дітей від першого шлюбу. – Мама, мама прийшла! – голосив хлопчисько.

– Моя мама прийшла … Марія сідала перед ним навпочіпки, брала в руки його сонячне, все в ластовинні личко і посміхалася ясним, немов блакитне небо, очам. Потім вони сиділи розглядаючи книжки, спокійний і такий затишний голос жінки розповідав про королів і принцес, про злих драконів і про хоробрих воїнів, а Григорій заворожено слухав.

Знав я Марію не з чуток – вчилися в одній школі, тільки я на кілька років молодший, росли в одному дворі, відомо було мені, що мати її була проти цих стосунків – своїх двоє, куди третій то, і чоловік простий слюсар на заводі.

Але коли пара все таки з’єдналася, щасливіше цієї сім’ї, я, повірте, ще не бачив … Марія закриває книгу, дивиться на годинник і починає збиратися, Григорій плаче, хапає матір за поділ спідниці. – Синку, ну що ж ти, я прийду завтра, – каже жінка витираючи непрохані сльози. – Точно прийдеш? – уважно дивиться на неї хлопчик.

– Точно. … І знову білява голова хлопчаки носиться туди сюди, весь день він то тут то там. В голосі його чується то радість, то здивування, то образа, а потім щиро дитячий захват.

– Я весь новенький! – сповіщав він, коли міняють постільну бiлuзну і видають йому нову піжаму, а потім ображається, бо санітарки, розносячи обід забувають дати йому їжy в першу чергу. …

– Привіт! А я тебе впізнав, – почув я крізь сон, відкрив очі, а чубата хлопчача голова, повиснувши з ліжка, дивилась на мене. Мимоволі посміхнувся, стояв сонячний суботній день вільний від відвідувань лікарів та інших оглядів.

Після сніданку ми з Григорієм сиділи за столом, він щось малював, я захоплено читав книгу, в самий розпал сюжету, хлопчик смикнув мене за рукав: – Намалюй мені корабель! – Давай трохи пізніше, – благально попросив я.

– Ні, зараз! Ну, будь ласка, Міша. Я відмахувався, Григорій стає все наполегливіше, книгу все-таки довелося відкласти. Кораблі малювати я не став, навчений досвідом, хлопчик б вимагав ще і ще, поки на папері не залишиться чистого місця.

Я просто взяв олівець, намалював будинок, гойдалки, поруч дітвору і старе високе дерево, зовсім як в моєму дитинстві, жовтим олівцем я вивів коло на небі – яскраве рудувато золотисте сонце.

Читайте також:ПОВІРИВШИ СВОЇЙ ІНТУЇЦІЇ, ВОНА ВPЯТУВAЛА ЖUТТЯ ДІВЧИНІ, ЯКА ОПИНИЛАСЯ В БIДІ

– Подивися, це сонечко, воно тепле і веселе. Григорій глянув у вікно – теплі промені пробивалися крізь лікарняні скла. – Як моя мама …, – задумливо промовив хлопчик і посміхнувся своїм словам.

*** З тих пір минуло багато часу, одного разу я повернувся в місто дитинства на свою вулицю, в будинок, де провів багато щасливих років.

Ще у дворі я помітив знайому жінку з малюками на дитячому майданчику – придивився – це була Марія. Поруч з нею в пісочниці два карапуза, а в колясці солодко сопів ще один малюк.

– Онуки! – щасливо зізналася жінка, похитуючи коляску, я з розчуленням глянув на солодкого малюка.- Це наймолодша – Марічка, дочка Григорія.

Related Post