fbpx
Життєві історії
Христина мовчала, але по її реакції було зрозуміло, що вона була в курсі, що батько її дитини – одружений. Чоловік намагався виправдовуватися, але у нього погано виходило. Як виявилося, з Христиною він був уже п’ять років! П’ять років я нічого не помічала, а він жив на дві сім’ї

Я думала, що історія про зраду мене ніколи не стосуватиметься, а про те, що я сама познайомлюся випадково з суперницею, я навіть і припустити не могла. Я п’ять років не підозрювала про зради чоловіка, поки не народила дитину.

В лікарню я поїхала заздалегідь. Здавши мене лікарям, чоловік повернувся додому, але кожен день дзвонив і привозив все, що я хотіла. Старшу шестирічну доньку ми відправили до бабусі, так як чоловік працював і залишати її одну вдома ми не могли.

Сім’ю нашу називали зразковою. Все за планом і діти, і житло, і машини – все у нас виходило. Чоловік працював у великій компанії вже 10 років, я з моменту як пішла зі старшою донькою в декрет, відкрила маленький бізнес. Дохід був не великий, але за мірками нашого маленького містечка – непоганий.

Після народження сина мене визначили в платну двомісну палату. До вечора в палату привезли другу матусю, на вигляд на кілька років молодшу за мене. Ми відразу познайомилися:

– Мене звати Олена, – представилася я першою.

– Дуже приємно, Христина.

Жінка була приємна і ми швидко здружилися. Як виявилося, у неї вдома теж залишився старший чотирирічний син.

– З чоловіком залишився? – запитала я, і продовжила не дочекавшись відповіді. – Я дочку відправила до своєї мами, чоловік постійно на роботі, та й мені так спокійніше.

– Так-так, я теж сина з мамою залишила, – закивала Христина.

Ми показували один одному фотографії дітей. Я ще здивувалася схожості наших дітей, але значення не надала. Як розповіла сусідка, чоловік у неї теж багато працює, вона в основному завжди з дитиною. З чоловіком вони в цивільному шлюбі, але дітей він записує на себе без розмов.

Діток нам привезли на ранок наступного дня. Лікар оглянула дітей і сказала, що обидва хлопці здорові.

– Як назвете синів, звернулася лікар до нас.

– Дмитром – в один голос відповіли ми.

– Так вам бажання можна загадувати! – розсміялася лікарка і пішла.

Так пройшло чотири дні. Коли дзвонили чоловіки, ми тихенько розмовляли в коридорі по черзі, щоб не розбудити дітей. Нарешті настав день виписки. За мною приїхав чоловік, а Христину зустрічала мама з сином, чоловіка затримали на роботі. Я вийшла перша. Нас сфотографували і ми вже збиралися виходити, як в кімнату для виписки зайшла жінка з хлопчиком.

«Напевно за Христиною…» – промайнуло у мене в голові.

Але тут сталося те, від чого у мене пропав дар мови. Хлопчик вирвався від бабусі і, підбігши, обняв мого чоловіка.

– Таточку, а мама сказала, що ти знову у відрядженні! – радісно промовив малюк.

У цей момент в кімнату увійшла Христина з новонародженим сином на руках. В кімнаті повисла тиша.

– Давайте вийдемо на вулицю, і там все вирішимо, – першою заговорила бабуся.

Мама Христина забрала внука з рук дочки і першою вийшла з кімнати. Ми мовчки, як барани за пастухом, пішли за нею.

На вулиці бабуся посадила старшого онука в машину, а молодшого в автолюльку і, змірявши мого чоловіка нікчемним поглядом теж сіла в машину. Я теж поклала сина в автолюльку і стала напроти чоловіка.

– Не хочеш нічого пояснити? – задала я питання, тремтячим голосом.

Христина мовчала, але по її реакції було зрозуміло, що вона була в курсі, що він одружений. Чоловік намагався виправдовуватися, але у нього погано виходило. Як виявилося, з Христиною він був уже п’ять років! П’ять років я нічого не помічала, а він жив на дві сім’ї… Розмова толком не відбулася і ми просто роз’їхалися по домівках.

Чоловіка я з квартири вигнала. На розлучення він подав сам, попередньо залишивши нам квартиру і машину. До дітей їздив, подарунки дарував і від аліментів не відмовлявся, але пробачити я його так і не змогла.

Фото ілюстративне – nastanova.

facebook