fbpx
Breaking News
Знаки Зодіаку, які досягнуть казкових висот у грудні: Гроші, кoхaння, успіхи на роботі. Це ваш зоряний час
Я вaгітна і ноги oпухли, лягти хочу. Але сестра мого чоловіка вирішила, що ми маємо жити в маленькій кімнатці на балконі. На всі навіть невисловлені невдoволення свекруха парирувала – це її батьківський дім. Я теpпіла 30 років, життя само розставило все по своїх місцях
Пoвним хoдом йшло приготування до весілля. І, на свою бiду, Ольга Петрівна сказала синові та невістці, що хоче подарувати їм однокімнатну квартиру, на яку все життя збирали гроші з батьком. Та стала нaйлютiшим воpoгом для молодят
– Моя невістка, Оксана, жила з моїм сином “як в Бога за пaзухою”. А кілька місяців тому сталося те, що сталося: Анатолій оголосив, що зустрів іншу жінку і буде рoзлучатися. Для Оксани ця звістка стало снігом на голову, вона в шoці, і її можна зрозуміти: йти їй особливо нікуди. Грошей у неї немає, роботи і житла теж, батьки живуть в області. А найгірше, що їхня дочка сказала, що хоче залишитися з багатим татом
Коли син поїхав у відрядження, я зайшла в його квартиру і залишила там сюрприз. Просто син надумав одружуватися, а майбутня невістка мені відразу не сподобалася. Я вирішила діяти
Життєві історії
Гроші розбрату

З єдиною племінницею Олена Іванівна не бачилася 12 років. За весь цей час колись близькі люди не зробили навіть кроку назустріч одна одній, наче викреслили одна одну їз свого життя.

І раптом – телефонний дзвінок:

– Хрещена, можна я до вас приїду?

– Приїжджай, якщо хочеш, – підкосилися ноги в Олени Іванівни, їй забракло повітря.
Поклала слухавку, а попереду була довга ніч з морем тяжких спогадів.

Непутящий молодший брат Олени Іванівни загинув у п’яній бійці, коли його донечці Марті виповнилося лише 6 рочків.

Жила молода сім’я у приватному батьківському будинку – у кращій його половині.
У другій частині – мама і батько Олени Іванівни – прості і добрі старші люди.

Як же всі вони тяжко перенесли втрату рідної людини!
Тому й всю свою любов сповна віддавали єдиній внучці і племінниці Марті, яка залишилася без батька.

Овдовіла невістка дуже швидко знайшла іншого і переїхала з Мартою до нового чоловіка.

Спочатку Марта приїжджала до бабусі з дідусем дуже часто. Для них це було велике свято.
Готували смаколики, бо приїде їхній найдорожчий скарб.

Однак, чим старша ставала дівчинка, тим менше мала часу і бажання навідуватися до рідних.

Тепер вона приїжджала тільки на Різдво, дні народження, і коли на грядках достигав врожай.

Марта дарувала бабусі з дідусем вітальні листівки, а вони їй пухкенькі конверти з грошима, навантажуючи корзини фруктами і овочами, та ще й викликали Марті таксі і платили за дорогу.

Рідні не дивувалися, навпаки, були безмежно щасливі, що внучка їх не забуває, коли приїжджала просити грошей спочатку на випускний вечір, потім на вступ в інститут, а пізніше – на весілля і купівлю квартири.

Старенькі відкладали для Марти зі своєї пенсії кожну копійку. Хрещена теж докладала туди чималі внески.

Бабусю з дідусем покидали сили, вони все частіше хворіли. Першим відійшов у кращий світ дідусь. Бабуся злягла і була прикута до ліжка майже чотири роки.

Улюблена внучка Марта, в якої син на той час вже пішов у дитячий садок, обмежувала свою турботу телефонними дзвінками: «Як там бабця?». А приїхала лише на пoxopoн.

Заповіту старенькі не залишили. Та бабуся неодноразово наказувала Олену Іванівну, щоб після її cмepтi, виручені від продажу будинку і землі гроші, вона розділила з Мартою.

– Хресна, а для чого нам двом вступати у права спадку і збирати гори документів? – запитала Марта.

– Для чого вам бігати по кабінетах і висиджувати у чергах, якщо ви і так стільки часу і сил віддали бабусі? Давайте, я оформлю все на себе, знайду покупця, а грошима ми з вами поділимося.

Олена Іванівна погодилася, тим більше, що свідками розмови були родичі і сусіди.
Вирішили, поки племінниця вступатиме у право власності, хрещена доглядатиме за будинком і городом.

Вигляд у старенької хати не був презентабельним, тому Олена Іванівна оформила кредит, запросила бригаду майстрів, щоб привели його у «товарний вигляд».

Покупця знайшли, оформили усе законно. Однак в день вручення половини суми від продажу до Олени Іванівни приїхала не Марта, а її мама.

– Марта захворіла, – сказала вона. – Тому гроші привезла я . твою суму – 5 тисяч гривень за догляд за бабусею і будинком, сподіваюсь, тобі вистачить?

– Як 5 тисяч гривень? – Олена Іванівна аж сіла на стілець.- Дім і ділянку продали за 10 тисяч доларів.

– Нічого не знаю, – занервувала невістка. – Мені сказали дати тобі ось ці гроші. Я їх привезла! Слухай, Олено, для чого тобі, самотній жінці, більше грошей?! А Марта з чоловіком нарешті куплять машину. Все! Законна власниця – Марта, так що ти нічого не доведеш!

Олена Іванівна кинулася телефонувати хрещениці. Марта довго не брала трубки, а потім видала тітці все, що думала про неї.

– Хресна, а для чого вам гроші? – повторила вона слова своєї матері. – Ні чоловіка у вас, ні дітей. А ці гроші, які я виторгувала за дім, – як компенсація за мого тата-пuяка. І не дзвоніть мені більше!

Олена Іванівна здалася.

Читайте також: От і втекла в Італію, бо в селі людям в очі дивитися не можу

І раптом дзвінок із минулого. Племінниця виглядала втомленою і пригніченою.

– Пробач, хресна! – витиснула з себе Марта і простягнула Олені Іванівні паперовий згорток.

– Що це?

– Ваша частка з бабусиного будинку. Тільки ви мені пробачте, благаю.

Олена Іванівна машинально зважила згорток на долоні. Надто легкий він. Через нього вона обрекла себе на роки ізоляції від рідних і соромітницьку боротьбу з ними? Чи не мудріше би було ту образу проковтнути і пробачити всім?

– Виходить, у тобі прокинулося сумління? – вколола Олена Іванівна племінницю.
У відповідь Марта заплакала.

– Хресна, мій синочок сліпне. Операція не допомогла. Лікарі не можуть зрозуміти, у чому справа.

Ми їздили до ясновидиці, вона сказала, що це мені кара за образу, якої я комусь завдала. Хресна, візьміть гроші і пробачте мені!

– Є, виходить, Вищий суд і справедливість, – подумала Олена Іванівна. І промовила своє рішення:

– Грошей я багато не візьму. Тільки на зубні протези. Усе решта забери на лікування сина.

Ти мала рацію тоді: мені вже справді нічого не треба.

Марта усміхнулася, кинулася тітоньці на шию, запросила у гості.

Олена Іванівна спостерігала за тим, як гроші розбрату потонули у недрах сумки племінниці, і думала, що ходити у гості і опинитися поруч з дівчиною, яку колись вона вважала своєю донькою, вона наразі не готова. А далі – життя покаже.

За матеріалами: Г. Ярема

Related Post