У Галини зараз 5-річна дитина і, напевно, таки досить невдалий шлюб, якось вийшло вже так. Гірше ніж у людей, це вже точно добре видно.
Живуть вони разом з чоловіком вже вони 10 років разом у шлюбі – і як в тій казці: чим далі, тим гірше, на жаль так.
Починалося спільне сімейне життя у Галини з Юрком, напевно, як у всіх людей, красиво та дуже романтично.
Кохання, весілля, голуби в небо, безгрошів’я та сімейні труднощі перших років, які сприймалися з оптимізмом і вірою в найближче краще майбутнє, купівля невеликої, але своєї квартири, а потім несподівана звістка про дитятко.
Мабуть, їх почуття не витримали випробування декретом та появою дитини.
У Юрка справи дуже швидко різко пішли в гору, і він раптом відчув себе господарем їхнього спільного життя, зрозумівши, що Галина нікуди не дінеться.
Юрко постійно критикував зовнішність дружини, докоряв грошима, які він, годувальник, в поті чола заробляє, а вона лише те й робить, що втрачає їх та й все на тому, давав зрозуміти, що ніякої користі Галина не приносить в свою сім’ю.
Довгі роки сама Галина відчайдушно “намагалася зберегти сім’ю”, намагалася бути мудрою та розважливою жінкою, подивитися на все очима чоловіка, працювала над собою: готувала смачніше, прибирала чистіше, відчайдушно намагалася схуднути, розпочати з ним “розумну” розмову, а не лише “балаканиною” про дитину і свої домашні справи.
Втім, незабаром навіть самій жінці стало добре зрозуміло, що все не те і не так, як має бути в хорошій сім’ї, якби вона не старалася щось зробити краще. Просто так милим не будеш цій людині, хоч ти гопки скачи, а він й далі своє говорить і все.
А останньою краплею стала зрада її чоловіка, яку дружина зовсім не чекала, адже ще так мало часу минуло відтоді, як вони одружилися.
Галина якось випадково дізналася, що коханий чоловік не у відрядження їздить двічі на місяць, а живе на сусідній вулиці у прекрасної пані, яку вважає ідеальною у всьому.
Плачучи в ночі, Галина, яка тільки що дізналася неприємну новину, подзвонила кращій подрузі. Та приїхала відразу, поговорила, заспокоїла і переконала жінку не поспішати зі швидким та необдуманим рішенням, а добре все зважити. Прийняти те, що розлучення неминуче, але розлучитися з розумом потрібно, а не інакше.
– Ти, звісно, вирішуй сама, але, моя думка така, що піти в нікуди з однією невеличкою торбою речей за плечима – це, звичайно, дуже красиво, але дуже нерозумно з боку дружини! – сказала подруга. – Перш ніж розлучатися з чоловіком – потрібно забезпечити свій тил! Все ретельно продумати, добре підготувати, і тоді вже розлучатися з чоловіком.
Загалом, останні півтора року Галина тільки й те робила, що займалася тим, що готувала собі ґрунт для розлучення, і, здається, цілком в цьому досягла успіху.
По-перше, не поспішаючи, завчасно знайшла собі досить хорошу роботу зі зручним графіком та хорошою зарплатою та дуже надійну та хорошу няню своїй дитині. Адже добре вже розуміла, що це запорука її успіху на майбутнє.
По-друге, почала збирати гроші, в основному, звичайно, у свого чоловіка. Чоловік, який тішився тим, що Галина більше не втомлює його допитами на тему “де був”, якось розслабився, і перестав слідкувати, що робиться навколо нього в його власній сім’ї.
Де проханнями, де просто взяла з кишені, він був захоплений тією жінкою, тією самою панянкою, тому грошей останнім часом не рахував.
Можливо, хтось скаже, що це негарно. Подруга права – піти в нікуди з гордо піднятою головою набагато красивіше, але це не вирішить всіх життєвих негараздів, які відкриються після розлучення. Тільки ось виживати потім з дитиною проблематично, тим паче, коли ти без роботи і без допомоги.
По-третє, Галина відучилася на права, тепер вона сама вміла досить таки впевнено водити машину і випросила у чоловіка, щоб він купив їй хоч не дуже дорогу машину. Юрко погодився і купив дружині Renault. Хоча автомобіль був у користуванні, але для самої Галини це було дуже важливо, адже вона тепер була незалежна і сама могла справлятися з усім.
Ну і так по дрібниці – купила собі і дитині одяг, новий телефон, новий ноутбук.
Цього літа Галина вже збиралася покинути чоловіка, вона відчула, що стоїть впевнено на ногах, і цілком може йти по життю сама.
Але тут у чоловіка почалася чорна смуга в житті, дуже несподівано навіть для нього. Злягла його мама, а Галина носила їй їжу, адже крім неї більше не було кому. Якраз, десь в цей час, Юрко втратив свою роботу.
Як і слід було очікувати, та пані розчинилася в густому тумані, і все цілком зараз на Галині: чоловік, недужа свекруха, забезпечення їх всіх їжею і увагою. Ну і дитина, звичайно.
Якби не машина, Галина б не впоралася з цим усім. Чоловік тепер співає зовсім інші пісні: мало не руки цілує своїй втомленій дружині, говорить кожен раз, що Галина жінка свята, що він був таким нерозумним, що нічого дорожче сім’ї у нього немає, що він тільки зараз все зрозумів, як помилявся.
А от вже сама Галина абсолютно не хоче залишатися з цією людиною – занадто багато поганого згадується за останні роки.
– Треба було раніше йти від чоловіка, поки все нормально було! – якось на днях сказала тоні одна родичка. – А тепер вже якось недобре залишати його без копійки з старенькою мамою.
Галина, як і раніше хоче піти від свого чоловіка. Вони не вінчані, але – не чужі люди один одному.
Як кинути людину, коли чоловік теж недобре себе почуває останнім часом? Що з ним буде? Йому треба продукти носити, годувати, допомагати.
Зрештою, і хороше було у них в житті, не тільки ж погане.
Хоча він би покинув її, напевно, в такій ситуації і Галина усвідомлює, вона це добре знає. І взагалі, невідомо, як він поведе себе, коли встане на ноги.
А Галині треба думати перш за все про себе та дитину, діяти за планом.
А чоловік зі своєю матір’ю – нехай як знають. Можливо хтось Галину засудить, але їй вже тепер байдуже і до рідних і до чужих людей. Адже про неї ніхто не потурбується, коли їй буде важко. Таке воно життя.
Чи варто зараз залишати свого чоловіка в такий важкий для нього час? Люди, все одно, поговорять та забудуть.
Фото ілюстративне.
