Так склалося в нашому українському суспільстві, а тим паче в сім’ях, що більшість жінок завжди економить на собі, аби іншим було добре: дітям, чоловікові.
Можливо, і є виключення, але зазвичай це правда.
Є у мене одна подруга, Галина, яка має схильність до економії, причому економії не на всьому. Відразу скажу, що я за економію, але розумну економію.
Галина звичайна жінка 37-ми років. Дохід у сім’ї середній. Живуть в окремій квартирі далеко від батьків, на все, і навіть на відпустку біля моря, у них вистачає. Чоловік Іван працює керівником відділу на великому підприємстві. Галина – вчителька. Дочка вчиться в другому класі, син в дитячому садочку.
Сімейні стосунки у них, можна сказати, хороші. Ніхто не чув, щоб вони сварилися, або розповідали один про одного нехороші речі. Тому ми і здивувалися, коли вони раптом розлучилися.
– Іван знайшов іншу, – плаче Галина. – Він же весь час говорив, що любить, що сім’я для нього – святе. А я вірила йому, слухала його слова. От як після цього комусь довіряти?
Подруги співчутливо кивали, не розуміючи, в чому причина, адже вони так добре жили разом так багато років.
Іван і Галина познайомилися в студентські роки, у них таке кохання, усім на заздрість. Думали, що це на все життя доля їх поєднала. Але реальне життя виявилося не казкою.
– І чим вона краща за мене, чим я йому так не догодила? – запитує наче сама в себе Галина. – У неї ні освіти немає, ні статури жіночної, тільки обличчя розмальоване, наче в клоуна!
– Можливо у вас якісь проблеми були в подружніх стосунках, – обережно припустила сестра Галини.
– Та які можуть бути у нас проблеми? У нас двоє дітей, це ж вже велике досягнення! – здивовано та впевнено заявила Галина. Хоча сама прекрасно зрозуміла, що вони мали на увазі.
– Ти звичайно у нас справжня красуня, – мовила сестра Галине, – але ось останнім часом за собою геть не стежила останнім років сім.
– Зате я за ним, за любим своїм чоловіком, Іваном і за дітьми стежила. Це головне! У них все найкраще було. Собі відмовляла геть у всьому щодня, щоб їм купити найкраще, – пишається Галина.
“Ось у цьому і справа вся”, – подумала я. Галина з кращих спонукань, як вона вважає, економила на свої потреби. Чоловікові й дітям вибирала тільки найкраще, а собі завжди гірше. Часто зовсім позбавляла себе навіть маленьких радостей.
Це абсолютно закономірно: Якщо жінка не любить себе, то чоловік її теж не буде любити. Якщо вона економить на собі, то й він буде економити на ній.
Так і вийшло з моєю подругою Галиною, як би дивно це не звучало. Галина купувала доньці сукню за 1000 гривень, а собі – за 300. Чоловікові та синові шкарпетки за 30 гривень, собі – за 5. І так у всьому. А тепер ніби прозріла і обурюється, що чоловік своїй нової жінці діаманти і хутра купує:
– Я мати твоїх дітей! Ти мені повинен купувати! – плакала і говорила Галина Іванові.
– Тобі я повинен аліменти вчасно відраховувати, а їй хочу і дарую, – спокійно відповідає Іван.
Як би це сумно це не звучало для Галини, але фактично її чоловік має рацію. Борг – це одне, а бажання – зовсім інше.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – www.santemagazine.fr
