Галина все ніяк не могла повірити, що дружина її сина загадала їй тих якихось 150 гривень, про яких вона вже й сама забула давно. Приписала їй якийсь незрозумілий “борг”, з якогось дива. І не посоромилася ж такого до матері свого чоловіка! Молода, а така дріб’язкова людина, виявилася в її родині, просто в голові не вкладався цей вчинок. Якась сотня гривень змінила думку Галини про невістку її.
Невісткою Галині 30-річна Тамара стала всього близько року тому, не так вже й давно. Живе молоде подружжя окремо від своїх батьків, квартиру вони орендують зараз. Намагаються самі влаштувати своє життя, не хочуть обтяжувати батьків і просити у них гроші на свої потреби.
Молоде подружжя хоче в майбутньому вже брати чималий кредит, щоб мати своє власне житло, а поки відкладають гроші на початковий внесок, адже це чимала сума. Але підійшли до цього питання відповідально, зайву копійку не витрачають, економлять на всьому зараз серйозно.
– Хіба її врятують ці гроші, якихось 150 гривень, ось скажи мені? Квартиру на них вона купить, чи що? – все ніяк не може заспокоїтися Галина після вчинку дружини свого сина.
Приблизно десь пару тижнів тому син зі своєю дружиною Тамарою зібралися на машині у великий супермаркет – купити необхідні речі в дім, і Галина сама попросилася з ними, просто подивитися на якісь новинки. Піти з цього магазину з порожніми руками неможливо, як виявилося, принаймні, у Галини в той день це не вийшло аж зовсім ніяк.
Жінка пройшлася по рядам і зрозуміла, що їй так багато чого потрібно придбати ще: і те потрібно, і те. Знижки різні були, от і набралося всякої всячини.
Тамара теж, крім необхідних речей, по які приїхали з чоловіком, які були первинною метою їх поїздки в супермаркет, набрала в візок купу різних дрібниць – тертку, рушник, набір сковорідок, рукавиці, набір тарілок, а ще усім по чашечці і якісь дрібнички, на які в той день була дуже вигідна акція.
На касі усі все розглядали, забарилися, відволіклися, а коли звернули увагу, виявилося, що покупки їм рахують одним чеком, касирка все до купи зібрала все абсолютно.
– Гаразд, я зараз все оплачу сама зі своєї власної карти, не хвилюйтеся ви, а потім розберемося по дорозі, як будемо їхати назад додому! – спокійно сказала Тамара своїй свекрусі, щоб швидше на місті розібратися з усім.
Поки їхали назад додому в автомобілі, розклали покупки і порахували по чеку, що Галина винна Тетяні 1150 гривень.
Свекруха відразу полізла в гаманець за грошима, стала активно там шукати щось:
– Тільки ось дрібних грошей у мене не було тоді, на жаль! – зітхнула вона. – Тамаро, ось тисячу віддаю, бо лише стільки з собою взяла в дорогу з дому, а 150 гривень буду винна тобі, віддам згодом! Гаразд?
– Так звичайно, все добре, потім віддасте! – спокійно махнула рукою невістка матері свого чоловіка. – Потім віддасте, як буде нагода, якось вже розберемося між собою, адже ми одна родина.
– А ми з подругою якраз ось уже кілька місяців замовляємо сухофрукти в одному інтернет-магазині, дуже смачні, якісні та набагато дешевші ніж в магазині! – поділилася Галина. – Сушені персики, фініки, груші та ягоди різних сортів. Таке все якісне та смачне, не передати словами. Тамара якось була у мене, спробувала, їй сподобалося дуже, попросила замовити і на неї наступного разу – на мою адресу, щоб не платити зайвий раз за доставку. Я так і зробила в цей раз, щоб і дітям замовлення смачне прийшло!
Кур’єр благополучно привіз сухофрукти до Галини і цього разу, а наступного дня Тамара приїхала до свекрухи за своїми персиками та грушами, які замовляла цього разу.
– Я її попередила заздалегідь – твоє замовлення, кажу, на 450 гривень. Приїхала Тамара, я віддаю їй її пакет, вона мені – конверт з грошима, мабуть, приготувала вже. І заявляє мені – там не 450 гривень, а менше, я 150 гривень з тієї суми відняла, ну якраз ті гроші, які ви мені винні залишилися ще були за ті покупки, які в магазині придбали віддати, пам’ятаєте? От чесно, я мало не впала! Треба ж бути такою дріб’язковою людиною, ми ж не чужі люди, ми ж тепер одна родина з Тамарою, практично ж люди рідні ми. Доросла людина, працює, зарплату отримує, і тут – якісь гроші, фу. Я в ній розчарувалася! Така дріб’язковість, навіть неприємно, більше не хочу мати з нею справу!
Галина, звичайно, вголос нічого не сказала, але їй було дуже неприємно в цій ситуації, і образу на невістку затамувала десь глибоко в душі.
– Більше в житті ніяких справ мати не буду з цією людиною! – сердиться тепер свекруха. – Нехай замовляє сама, купує сама, що хоче. Кур’єру б, до речі, вона заплатила б більше, ніж у мене взяла. Навіть говорити про це неприємно! Отак добро їй хотіла зробити, так ще й свої гроші платити мені довелося. Я на таке зовсім не розраховувала.
– А чому я повинна їй дарувати свої власні гроші? Для мене цих 150 гривень теж немалі кошти, – зовсім не розуміє Тамара матір свого чоловіка. – Образилася вона на мене після того, треба ж! Живе моя свекруха зовсім одна в двокімнатній квартирі, за оренду не платить, про кредит не думає. Отримує не тільки зарплату, але і пенсію на додачу. Нікого не утримує, нікому не допомагає зараз зовсім, одним словом, для себе лише живе. А ми з чоловіком зараз дуже економимо на всьому. У нас поки ні кола ні двора, оренда, все треба купувати, ще й дитинку хочемо, а гроші рахуємо зараз старанно, кожна копійка у нас на рахунку. Та й взагалі, мене батьки так виховували: винна – віддай, неважливо, яку суму, хоч сто тисяч, хоч копійку.
Я не знаю, як ви, але я рахую, що права невістка в цьому випадку. Якби там не було, але якщо гроші винна то потрібно віддати і все, а ображатися в цьому випадку я вважаю зовсім не потрібно.
Хіба невістка мала пробачити ці гроші свекрусі? Невже вона не правильно вчинила?
Фото ілюстративне.
