Хочу вам розповісти одну історію з життя. Я, звичайно, не підтримую цю жінку, але хочу сказати, що жінкам не варто нарікати на свою важку долю, адже багато чого залежить від нас і ми самі собі вибираємо шлях, по якому рухаємося.
У моєї мами є подруга, вона все життя була красивою. Звати її Галина. Галина вже жінка солідного віку, їй 64.
Елегантне пальто, сумочка в тон, чоботи на підборах, вона навіть зараз доглядає за собою, та виглядає шикарною жінкою гарного достатку.
Галина вже 30 років має відносини з заможним чоловіком. І все б добре, але він одружений.
Місто маленьке, напевно, багато хто знає про ці відносини. У нього дружина далеко не квочка, довгий час працювала на поважній посаді.
Спочатку були обіцянки розлучитися, потім обоє зрозуміли, що їм зручно саме так, кожен на своїй території, немає ніяких обов’язків і зайвих турбот.
Галина завдяки цьому чоловікові безбідно пережила 90-ті, відпочиваючи на морях, в той час, коли інші носилися з талонами, щоб добути елементарні харчі для своєї родини.
Зараз щороку санаторії, ті, хто не знає ситуації Галини запитують, як вона на 3 тисячі пенсії може собі це дозволити, при цьому роблячи ремонти у своїй великій квартирі і змінюючи тюль зі шторами, як рукавички взимку.
Моя мама відверто не розуміє, як так можна, але не засуджує.
Мабуть в цьому трикутнику задоволені всі. І великий плюс тому чоловікові, що він не кинув Галину, коли вона стала пенсіонеркою, нехай і з блиском в очах.
А Галина вечорами сумує, вона розуміє, що насправді одна на цілому булому світі, вона нікому не потрібна, ніхто не пожалкує, не заспокоє її душу.
А у того чоловіка є дружина, діти, онуки та правнуки, він прожив яскраве та щасливе життя. Поруч з ним найрідніші люди, з якими він проживає старість, які допоможуть та підтримають у скрутну хвилину. І він їх ніколи не залишить.
Ось таке життя.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
