fbpx
Життєві історії
Дзвінок з села порушив спокій в моїй сім’ї – мати просить мене допомогти з дровами або забрати на зиму до себе. Чоловік мій проти, мовляв кому все віддавала все життя, нехай ті й допомагають їй. Моя старша сестра завжди була на першому місці для моєї матері, мама допомагала лише їй, а тепер проситься до мене

Дзвінок з села від матері дещо порушив спокій в моїй родині. Мені 56 років і я ніколи не відчувала, що мама мене любить, навіть не знала, чи потрібна я їй. А от моя старша сестра завжди була на першому місці для моєї матері.

У моєї матері на з сестрою двоє. Я молодша, а сестра – старша. Не знаю чому, але саме мене мати любить не так сильно як мою сестру. Живе мати в одному селі з моєю сестрою, я живу в місті. Так вийшло, що я вдало вийшла заміж, мій чоловік хоч і не багатій, але дуже дбайливий, тому у нас було все необхідне для життя. А якщо навіть і не було, я ніколи не скаржилася.

А от моя сестра вийшла заміж за хлопця з села і постійно лише те і робила, що скаржилася на те, що їй важко живеться. Мама відразу ж кидалася їй на допомогу.

За все моє життя можна по пальцях перерахувати подарунки від матері і її допомогу мені. Вона завжди допомагала тільки моїй сестрі. Вона допомагала платити їм кредити, бо завжди вважала, що Вірі потрібні гроші, а мені ні.

Потім вона допомагала платити за навчання дітям моєї сестри. Своїх дітей ми з чоловіком вчили і виховували самі як могли, мати навіть ніколи не запитала як я живу і чи потрібна мені допомога. А ось я в свою чергу постійно до матері їздила і допомагала їй по господарству, робила ті види робіт, за які бралася її улюблена дочка і внучка.

Зараз матері 87 років. Всю пенсію мати віддає сестрі, допомагає їм так. І ось зараз мати скаржиться, що у неї немає дров на зиму. А про ці дрова я ще з літа говорила, що потрібно не всю пенсію віддавати, а закупити дрова на зиму. Говорила я це і сестрі. Мати просить мене допомогти з дровами або забрати на зиму до себе. Чоловік мій проти категорично, мовляв кому все віддавала все життя, нехай ті й допомагають їй.

Чоловік сказав так: “Ми їй чужі, діти наші чужі, ніколи про нас толком не запитала, а тепер їхати на зиму зібралася … Кому все віддала, на тих нехай і сподівається.» Чоловіка я розумію, каже він чисту правду, а й мати шкода, хоч і ображена на неї дуже. Все життя он6а мене ображала і обділяла не тільки фінансово, але і не додавайте тієї материнської ласки, яка мені була дуже потрібна.

Я росла нелюбимим дитиною. Розумію, що літнім батькам допомагати-наш святий обов’язок, але хотілося б і від батьків відчувати любов і тепло.

Фото ілюстративне – pinterest.

You cannot copy content of this page
facebook