Заробити долю Автор: Юлія ЛІПІЧ
– Дитинко, ніколи не забувай, долю треба заробити. Коли вже заробив, то пильнувати, – щоразу повчала бабуся. Її вже немає 11 років, та ту фразу щороку згадую, пише gazeta.ua
У нас біля дому років зо п’ять стоїть прохач. Слідкує за зростанням цін: спочатку просив 50 копійок, потім – гривню, тепер уже 2 гривні.
Коли тепліше, стоїть у сірому діловому костюмі. Має куртку, і довгий шкіряний плащ.
Щовечора йде у сусідній супермаркет – бере чвертку недешевої гopiлки, стільки ж чорного хліба, інколи масло.
– Сьогодні скаржився, що мало заробив. То я йому “джентльменський набір” у кредит дала, – під вечір касирці хочеться поговорити, покупців нема. Зручно вмощується за касовим апаратом. Наче не помічає, що поспішаю. – Я ж його давненько знаю. Не завжди попрошайкою був. У молодості в політехнічному інституті викладав. Здається, доцента отримав. Та комусь зі студентів на сесії дорогу перейшов. Його в темному провулку злoвили – по гoлові надaвали. Довго в рeaнімації до тями приводили. Після кoнтyзії життя перевернулося, жінка пішла.
Тепер щоранку тому прохачу даю 2 гривні. Бо не знаю – мені долю ще треба заробити, чи просто втримати.
