fbpx
Breaking News
– З цим чoловіком у вас нiколи нe бyде дiтей, – oшелешили Іру лiкарі. – Мoже, спрoбувати знaйти для нашої дuтинки біoлогічного тaтка? – запрoпонував pаптом Сергій. Чеpез деякий час жiнці було не до жаpтів: Сергій таки всерйоз убuв собі в гoлову, що вони мoжуть наpодити дuтину від iншого чoловіка. Мaйбутнього тaта для дuтини вибиpали дoвго і пpискіпливо
Цi знаки Зодіаку нiкoли не мають грошей. Вони зaвжди жuтимуть бiдно. Фінансові пpoблeми мають вcе життя
Вітька покuнув Лесю, як тiльки ту випuсали з пoлогового: скaзав, що дaвно любить iншу. Перед тим зо два роки Лара слухала рoзповіді сусідки про те, як Леська хoче зaвaгітніти і нiяк нe мoже, як її благовірний вoзить по доpогих куpортах. Якось увечері Маринка радісно пoвідомила, що подруга наpешті чeкає дuтину. На п’ятому місяці повiдомили, що у Лесі буде xлопчик, і тут же oшелешили: дuтинка надзвичайно xвора. Та жінка у сні сказала, що наpодиться здoрова дiвчинка
Зігpали веciлля і молоді пішли жити до батьків чoлoвіка. Перебpaлися у їхню хату. Та чoлoвік вcе рідше пoчaв приходити додому. Райка спочатку пoбuвaлася, а пoтiм знaйшла вихід
Сeло здивyвалося, кoли Катерину настuрливо пoчала шyкати незнaйома жiнка. – Нe чaсто тепер до Катерини гoсті xодять. А кoлись хoдили. Чолoвіки гoлови за нею скpучували. Тут oдин вiд сім’ї втiк. Люди кaзали: «Петре, oдyмайся. Веpтайся до жiнки і дuтини». Ксеня намaгалася запам’ятати жiнку, яка змaнила, вкpала батька і яку батько любuв усе жuття
Життєві історії
Двокімнатну квартиру в столиці мій син pозцінив, як злuдні. Тoму зaявив, що нe бyде одpужуватися, бо не хoче, щоб і його дiти тaк жuли

Двокімнатну квартиру в столиці мій син pозцінив, як злuдні. Тoму зaявив, що нe бyде одpужуватися, бо не хoче, щоб і його дiти тaк жuли.

– Старший син тут у мене, уявляєш, що заявив? – розповідає сорокарічна Валерія. – Дітей, каже, у мене не буде ніколи! Я його питаю – чому це? А він – не хочу, каже, щоб їм довелося рости в таких же злuднях, як мені! Джерело

… Синові Валерії сімнадцять він перейшов в одинадцятий клас. Хлопець Нерoзбещений, спокійний і розсудливий, труднощів батькам ніколи не доставляв.

Добре вчиться, займається спортом, має свої обов’язки по дому. У сім’ї є ще молодший син, дванадцяти років, і батьки намагаються, щоб у дітей було все, що потрібно. Валерія завжди вважала, що сім’я у них середня по достатку. Живуть так, як і тисячі співгромадян: обоє працюють, платять іпотеку, мають автомобіль, раз на рік їздять на море.

Звичайно, не шикують, а й, як переконана Валерія, на дітях не економлять. Гітара, велосипеди, ролики, секції та курси, модний одяг в межах розумного, добре харчування – все це у їх хлопчаків було завжди.

– Ну якщо це злuдні – то я тоді не знаю! – здивовано розводить руками Валерія. – Так, айфони останньої моделі і кросівки за п’ять тисяч ми не купували, звичайно!

Читайте також: В сeло повеpнутися Марина нe мoгла. Тaм xвора мама чeкала на її дoпомогу. У пoшуках pоботи знaйшла дiвчину, як дві кpаплі води сxожою на нeї. Дoля звeла її з сестpою-блuзнючкою чеpез 25 років

Сини і не просили такого. Хоча, я знаю, в деяких хлопців в класі це все є, навіть у молодшого! Але це нормально.

Завжди будуть люди, які багатші і успішніші, гнатися за ними безглуздо! Ми з дітьми багато разів про це говорили … В останні роки Валерія з чоловіком налаштовують старшого сина на те, що він повинен поступити на бюджет.

Готові оплачувати репетиторів, курси, додаткові заняття. – У крайньому випадку, звичайно, оплатимо і вуз, нікуди не подінемося! – зітхає Валерія. – Але дуже б цього не хотілося. У тому ВНЗ, куди хоче син, вартість навчання – ого-го …

Треба віддати належне, хлопець намагається. Він прекрасно усвідомлює, що в житті доведеться пробиватися самому.

Ні квартири, ні машини від батьків в подарунок ні йому, ні братові, швидше за все, не буде: мати з батьком тільки-тільки доплачують свою іпотеку. На спадок теж сподіватися не доводиться: бабусі-дідусі живуть далеко, в небагатому регіоні. У столиці літніх родичів з квартирами немає і не було.

– Ми всього добилися самі! – розповідає Валерія. – Ні на кого ніколи не сподівалися. Приїхали в Київ двадцять років тому з валізою, нічого не було взагалі! Працювали і поступово стали на ноги. Купили квартиру, машину, дітей народили.

І я не вважаю, що ми живемо в злuднях! Синам пробиватися по життю буде легше, впевнена Валерія. У них, в крайньому випадку, є ліжка в батьківській квартирі в столиці і тарілка супу від матері з батьком. Київ – їх місто.

Тут вони вчилися, ходили на секції, тут друзі і зв’язки. Хлопчикам не доведеться, як колись Валерії з чоловіком, з валізою речей їхати в абсолютно чуже незнайоме місто, де ніхто не чекає, і ніхто нічого не приготував. А це вже немало. Зараз Валерія трохи збентежена заявою сина про злuдні. Так що там говорити – і ображена теж.

Related Post