fbpx

Дві мої старші сестри поговорили між собою і вирішили будинок не ділити, не продавати, хотіли щоб в будинку жила середня сестра зі своїм чоловіком. Так родове гніздо продавати не доведеться і планувалося у них збиратися на всякі урочистості

В дитинстві ми з сестрами жили дуже дружно. Нас у батьків є троє, я – наймолодша донька. Зараз ми всі дорослі, маємо власні сім’ї, і живемо окремо. Пів року тому не стало нашої мами. У спадок від неї ми отримали рівні частки в двоповерховому будинку. Будинок був дуже хороший, три роки тому я мамі допомогла зробити ремонт, я за професією архітектор, в цьому добре розбираюся.

Ми з сестрами часто бували у мами, відзначали свята всі разом, були дружною сім’єю. У старшої сестри було двоє дітей, вони з чоловіком мали свій ресторанний бізнес. Їхню сім’ю можна впевнено назвати забезпеченою.

Середня сестра Віра жила з чоловіком, в однокімнатній квартирі його мами, разом з нею. Зрозуміло, що їм було тісно. А у нас з чоловіком був невеликий, але дуже красивий власний будиночок, який я сама спроектувала і ми з чоловіком його самі будували, нам ніхто не допомагав.

Коли не стало мами, дві мої старші сестри поговорили між собою і вирішили будинок не ділити, не продавати, хотіли щоб в будинку жила Віра (середня сестра) зі своїм чоловіком. У них жити не було де. Та й ніби як родове гніздо продавати не доведеться, і Віра зі своїм чоловіком будинок приведуть в порядок. І планувалося у них збиратися на всякі урочистості.

Але що там потрібно було в порядок наводити я не розуміла. Я особисто робила ремонт в будинку. Абсолютно все, і всередині, і зовні, навіть меблі всі оновили. Сестри, до слова, мені зовсім в цьому не допомагали.

Я погодилася з сестрами. Увечері того ж дня розповіла все чоловікові, він був проти моєї згоди. Чоловік казав, що ми там все зробили, а хтось задарма в будинку жити збирається. Я його теж розуміла, він допомагав і матеріально, і фізично в ремонті будинку.

На наступний день я приїхала до Віри, і сказала, що хочу все-таки отримати свою частку від вартості будинку. Їй це не сподобалося, навіть намагалася присоромити мене, але робити їй було нічого. Через місяць вона знайшла гроші, і віддала мені. Тепер я не мала права приходити в наш будинок, там більше нічого мого не було.

А на ці гроші я пам’ятник для мами замовила, квіти елітні посадила, мама дуже любила квіти. А решту грошей я поклала на рахунок в банку синові, йому зараз 16 років.

Через кілька місяців я дізналася, що Віра продала будинок і купила квартиру, старшій сестрі начебто нічого не віддала. Але як це не дивно, вони продовжують спілкуватися, а мене як – ніби більше не існує. Живемо в невеликому місті, іноді бачимося випадково, а сестри вдають, що мене не бачать. Навіть не вітаються.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page