В це важко повірити, але мене не любить рідна мама, стосунки з нею у нас зіпсувалися через спадщину. Якби мені хто таке розповів, я б ніколи не повірила, бо завжди думала, що батьки живуть і стараються заради своїх дітей.
Все через будинок, в якому ми живемо. Власницею цього будинку була моя бабуся, татова мама. Справа в тому, що вона записала цей будинок не на мого батька, свого сина, а на мене.
Про це ми дізналися лише після того, як не стало бабусі. Ми відкрили її заповіт і тоді все з’ясувалося.
Згідно з заповітом, єдиною власницею будинку стала я. На той час в ньому жили я з чоловіком і мама з татом. Мій старший брат на той час був одружений і жив окремо разом з дружиною в її квартирі.
Батько сприйняв волю своєї матері спокійно, а ось мама (яка є невісткою на нашому подвір’ї і не має ніякого відношення до будинку), ніяк не могла з цим змиритися.
Я завжди знала, що брата вона любила більше, ніж мене. Виявляється, цей будинок вона планувала віддати моєму братові. До слова, коли Павло, мій брат, одружувався, мама віддала йому велику земельну ділянку, яка належала їй.
Там брат мав будувати будинок, але минули роки, а будівництво так і не почалося, тому що прикладати до чогось зусиль брат не любить. Павло зробив простіше: продав ділянку, а гроші витратив.
Цей заповіт, по суті, нічого не змінив, ми продовжували жити як і жили, але мої стосунки з мамою дуже погіршилися. Вона щодня картала мене за те, що я лишила брата спадщини. Жити в такому режимі було дуже складно.
Минуло ще кілька років, але мама ніяк заспокоїтись не могла, спокою в нашому домі не було зовсім. Одного разу мені чоловік запропонував залишити все це і їхати за кодон. Я все обдумала і погодилася. Два роки тому ми з чоловіком виїхали в Грецію на заробітки.
За цей час мій брат розлучився і повернувся жити додому. Мама прийняла його, а мені навіть нічого про це не повідомили. Сусідка в телефонній розмові мені про це розповіла.
Я вирішила поки нічого не говорити, але вважаю, що це неправильно. В цей будинок ми з чоловіком вклали багато грошей, ми добудували ванну, веранду, зробили капітальний ремонт, перекрили черепицею дах. Тепер ми маємо віддати все просто так братові, бо так хоче мама?
Поки ми живемо за кордоном, додому немає ніякого бажання повертатися. Як правильно вийти з цієї ситуації, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно