В це важко повірити, але мене не любить рідна мама, стосунки з нею у нас зіпсувалися через спадщину. Якби мені хто таке розповів, я б ніколи не повірила, бо завжди думала, що батьки живуть і стараються заради своїх дітей.
Все через будинок, в якому ми живемо. Власницею цього будинку була моя бабуся, татова мама. Справа в тому, що вона записала цей будинок не на мого батька, свого сина, а на мене.
Про це ми дізналися лише після того, як не стало бабусі. Ми відкрили її заповіт і тоді все з’ясувалося.
Згідно з заповітом, єдиною власницею будинку стала я. На той час в ньому жили я з чоловіком і мама з татом. Мій старший брат на той час був одружений і жив окремо разом з дружиною в її квартирі.
Батько сприйняв волю своєї матері спокійно, а ось мама (яка є невісткою на нашому подвір’ї і не має ніякого відношення до будинку), ніяк не могла з цим змиритися.
Я завжди знала, що брата вона любила більше, ніж мене. Виявляється, цей будинок вона планувала віддати моєму братові. До слова, коли Павло, мій брат, одружувався, мама віддала йому велику земельну ділянку, яка належала їй.
Там брат мав будувати будинок, але минули роки, а будівництво так і не почалося, тому що прикладати до чогось зусиль брат не любить. Павло зробив простіше: продав ділянку, а гроші витратив.
Цей заповіт, по суті, нічого не змінив, ми продовжували жити як і жили, але мої стосунки з мамою дуже погіршилися. Вона щодня картала мене за те, що я лишила брата спадщини. Жити в такому режимі було дуже складно.
Минуло ще кілька років, але мама ніяк заспокоїтись не могла, спокою в нашому домі не було зовсім. Одного разу мені чоловік запропонував залишити все це і їхати за кодон. Я все обдумала і погодилася. Два роки тому ми з чоловіком виїхали в Грецію на заробітки.
За цей час мій брат розлучився і повернувся жити додому. Мама прийняла його, а мені навіть нічого про це не повідомили. Сусідка в телефонній розмові мені про це розповіла.
Я вирішила поки нічого не говорити, але вважаю, що це неправильно. В цей будинок ми з чоловіком вклали багато грошей, ми добудували ванну, веранду, зробили капітальний ремонт, перекрили черепицею дах. Тепер ми маємо віддати все просто так братові, бо так хоче мама?
Поки ми живемо за кордоном, додому немає ніякого бажання повертатися. Як правильно вийти з цієї ситуації, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.