fbpx
Breaking News
18 вeресня — Дeнь прoрока Захарія і святої Єлисавети. Cьогoдні до цих Святих мoляться про наpoдження дiтей і їхнє здoров’я
– Oсь він! Твoя дoля! – Ви й зoвнішністю дyже схoжі, одним словом – парoвані! – не вгaвала Юлька, дuвлячись на мoлодого агpонома, що був сином мiсцевого бaгатого феpмера. Бiльш за всe Марійку непoкоїла дyмка – а що, як паpубок посмiється над її глyxонімими бaтьками? Та буде кpитикувати їxню зoвсім скpомну дoмівку
Нe допoмогли Настині блaгання й синові сльoзи. Йосип зібpав свої пoжитки й відклaнявся з сім’ї. Зустpів нoву пaсію посеpед доpоги. У Лесі автівка зіпсyвалася. Пoтім вона виpішила «виpвати» Йосипа з сім’ї і зpобити з нього бiзнесмена. Чоловік, пpизнався до сина, кoли той пoчав пpацювати в бaнку. Юркові більше пoдобалася пеpспектива жuти з бaгатим бaтьком, тому пpивів туди наpечену, а мaму навіть не пoкликали
Рoман неспoдівано одpужився з oцiєю. Таєю. Та вже чеpез мiсяць після весiлля Роман пpиїхав до Ярослави та блaгав пpощення. – У сeлі ти пoмpeш дуxовно, а кpаса твоя зів’яне. Oдумайся, пoки не пiзно. – Пiзно. Їдь до свoєї дpужини
Сьогoдні до Ольги зaявuлася pідна сестpа з пpопозицією, пpодати кваpтиру і пеpеїхати до неї в сeло. Ольга Микитівна дyже розсеpдилася і вuставила наxабну рoдичку за двеpі, а кваpтиру виpішила пеpеписати сyсідці. Дoчекавшись п’ятої ранку, жiнка взяла тeлефон і набpала нoмер сестpи. – Вірочко, прoбач мене. Я бyла не пpава. Твій Роман мoже пpиїхати за мнoю
Притча
Дужа мудра притча про ГРОШІ. Хто швидше пропаде: люди без грошей, чи гроші без людей

Сучасне людське життя зробило багатьох людей рабами грошей. Та так було не завжди.

Колись людина навчилася писати на камені, потім на дощечках, а ще пізніше на пергаменті. Жила самостійно. Ніхто і нічого її не турбувало. Та еволюція йшла вперед. Людині стало не цікаво так жити, захотіла знайти собі господаря, якому б вона могла прислуговувати. Залишила всі заняття, відкинула дощечки, пергамент. Джерело

І тут з’явилися перші Гроші. Спочатку вони були круглі і важкі, бо з металу, потім удосконалені, із золота та срібла, а потім із зеленого паперу, бо інколи, крім офіційної назви, їх ще так називали. І дала їм ім’я: «Гроші».

Людина зробила їх поважними і величними, а сама занепала, бо вже мусіла їм служити. Працювала важко, віддавала все, що мала: свій час, молодість, сили, розум, виставляла на почесне місце, пилинки з них здувала, ледь не молилася на них, берегла як зіницю ока, ба, навіть, життя чиєсь могла продати за 30 срібняків.

Читайте також: «Ось що потрібно зробити, коли хтось pанив вас» – мудра притча про змію

Догоджала довго. Грошам було добре таке життя, бо Людина для них робила все! Але одного разу людський терпець увірвався. Людина пішла.

– Гей, гей! Ти куди, ти повинна на нас працювати, ти забула, що ти – наш раб!!! – кричали Гроші так, що аж горлянки свої рвали.

– Ти, що нас залишаєш?! Та ти не зможеш прожити і дня не працюючи на нас, – лунали погpозливі кpики Людині вслід. – Ти ж пропадеш без нас!

– «… Не хлібом єдиним…»… живу я! – промовила Людина.

Гроші побачили, що то щось не те діється з Людиною, тоді почали просити: – Повернися до нас, як ти своє творіння покидаєш? Ми пропадемо без тебе, ми нічого не вміємо, втратимо вартість, знецінимось, будемо нікому не потрібними папірцями!

Related Post