fbpx
Притча
Дужа мудра притча про ГРОШІ. Хто швидше пропаде: люди без грошей, чи гроші без людей

Сучасне людське життя зробило багатьох людей рабами грошей. Та так було не завжди.

Колись людина навчилася писати на камені, потім на дощечках, а ще пізніше на пергаменті. Жила самостійно. Ніхто і нічого її не турбувало. Та еволюція йшла вперед. Людині стало не цікаво так жити, захотіла знайти собі господаря, якому б вона могла прислуговувати. Залишила всі заняття, відкинула дощечки, пергамент. Джерело

І тут з’явилися перші Гроші. Спочатку вони були круглі і важкі, бо з металу, потім удосконалені, із золота та срібла, а потім із зеленого паперу, бо інколи, крім офіційної назви, їх ще так називали. І дала їм ім’я: «Гроші».

Людина зробила їх поважними і величними, а сама занепала, бо вже мусіла їм служити. Працювала важко, віддавала все, що мала: свій час, молодість, сили, розум, виставляла на почесне місце, пилинки з них здувала, ледь не молилася на них, берегла як зіницю ока, ба, навіть, життя чиєсь могла продати за 30 срібняків.

Читайте також: «Ось що потрібно зробити, коли хтось pанив вас» – мудра притча про змію

Догоджала довго. Грошам було добре таке життя, бо Людина для них робила все! Але одного разу людський терпець увірвався. Людина пішла.

– Гей, гей! Ти куди, ти повинна на нас працювати, ти забула, що ти – наш раб!!! – кричали Гроші так, що аж горлянки свої рвали.

– Ти, що нас залишаєш?! Та ти не зможеш прожити і дня не працюючи на нас, – лунали погpозливі кpики Людині вслід. – Ти ж пропадеш без нас!

– «… Не хлібом єдиним…»… живу я! – промовила Людина.

Гроші побачили, що то щось не те діється з Людиною, тоді почали просити: – Повернися до нас, як ти своє творіння покидаєш? Ми пропадемо без тебе, ми нічого не вміємо, втратимо вартість, знецінимось, будемо нікому не потрібними папірцями!

You cannot copy content of this page