fbpx
Життєві історії
– Дружина мого брата у шлюбі жодного дня не працювала, дитини не народила. Прожили у шлюбі вони 16 років, а тепер розлучаються. У Петра майбутня дружина вже дитину чекає, йому гроші потрібні, а тепер прийдеться ще багато працювати і все з нуля починати. Якось я, випадково, підслухала цю розмову на вулиці між двома жінками. І, знаєте, яка я рада за ту Першу дружину Петра, таки вона мудра жінка

– Ні, у мене навіть в голові таке не вкладається зараз зовсім, чесно тобі кажу, їй вже 39 років, вже не молода жінка, а вона ніде в своєму житті не працювала ще, хоча освіта там якась у неї є. Інститут закінчила здається 16 тому, а потім вийшла заміж. І всі ці роки у шлюбі вона жила за рахунок того, що заробляв лише чоловік. У неї, як на мене, навіть трудової книжки немає, принаймні я ніколи її не бачила, колись просила показати, та вона перевела розмову в інше русло. Пощастило брату моєму рідному Петрові з такою дружиною, нічого не скажеш!

– Оксано, але хіба так можна говорити? Якщо вона не працювала, то що, відразу погана дружина, виходить, чи як? Я ось теж, наприклад, не працюю п’ятий рік, з дитиною вдома сиджу, адже по-іншому у нас поки не виходить ніяк. В садочок спробували піти, і не вийшло, ну ти ж знаєш нашу історію. Може, і до школи доведеться сидіти, і в першому-другому класі, не знаю. Скажеш, що я теж погана дружина і матір, як і твоя невістка? Та ти й сама, до речі, з декрету виходити ось щось ніяк не поспішає, другу дитину нещодавно народила.

Була зима, день прохолодний, хоча й сонячний, дві жінки гуляли з дітьми і одна скаржилася іншій, втой час, як діти весело бігали і юрбилися біля гірок, засипаних снігом.

– Але ж ти зрозумій одне, ми ж з тобою з дітьми сидимо вдома, а не тому, що нам з тобою так хочеться, це інше зовсім! – продовжувала тим часом розмову жінка з коляскою, де спала тихенько маленька дитина. – А наша невістка навіть дитини не народила. Тому і розлучається мій брат зараз з нею, знайшлася жінка, яка моєму Петрові народить дитину. Я завжди за збереження сім’ї та проти інших жінок була, але тут навіть не знаю, що й тобі сказати на це. До того все йшло весь цей останній час.

– Слухай, а що вона робила цих 16 років вдома, не працюючи, що просто так сиділа собі з ранку до ночі? – зацікавилася подруга. – Просто так сиділа, нічого не роблячи зовсім? Дивно. А чому не народила? Не хотіла?

– Чому не народила, не знаю. Спочатку Петро не хотів, дружина його наче й не проти була. Потім він вже погодився, але щось у них там не вийшло. Немає і немає. Сиділа вдома, вела вона все господарство. Вранці встане, каву зварить, чоловіка на роботу проводить, лягає і спить далі до першої години дня. Там чаю поп’є, в магазин сходить, ну підлогу витре, може, пару сорочок погладить – а яке ще там у них господарство на двох дорослих осіб? Вечерю приготує і чоловіка чекає. Вечері, до речі, у неї теж були без особливої ​​фантазії. Манікюр, педикюр, вишивка, серіали, форуми до ночі.

– По салонам ходила на манікюр?

– Ні, по салонам вона ніколи й не ходила, не пам’ятаю я такого ніколи. Вона така людина, що постійно дома сиділа, характер у неї такий, щоб її з дому витягнути, це дуже постаратися треба. Ні подруг у неї, ні рідні близької немає, особливо. Батьки живуть далеко, з ними спілкувалася вона рідко, а їздили з Петром раз в рік, у свята.

– Та вже. Слухай, мені щось твою невістку шкода стало. Скільки їй років, кажеш? Тридцять дев’ять? Нічого собі! Ні, ну це не старість, звичайно, але і не юність, коли ось так просто взяти і все почати з нуля. Куди вона зараз піде, що робитиме, якщо ні друзів, ні родичів близько у неї особливо немає? У чоловіка молода жінка, чекає дитину, виходить він у шлюбі ще з нею зустрічався, дитина буде, нова сім’я. Все попереду у нього, життя щасливе лише починається. А у неї – ні роботи, ні подруг, ні житла, ні грошей. Бідна жінка!

– Не хвилюйся ти так за неї. Це для неї не проблема тепер точно – це вже. Найприкріше з усієї цієї історії, що за роки шлюбу брат квартиру купив гарну, двокімнатну, машину змінив на дуже добротну, придбав ділянку земельну в хорошому місці і почав будувати будинок. А тепер все це потрібно буде ділити навпіл з колишньою дружиною, яка ні копієчки ні в що не вклала, уявляєш? Ось такі у нас закони. І ти хочеш тепер мені сказати, що це справедливо?

– Оксано, ну що значить не вклала? Дружина вела господарство, напевно зі схвалення і згоди свого чоловіка, усіх таке цілком влаштовувало, як я собі зараз думаю. Одяг йому права, сорочки прасувала, вечерю готувала.

– Ну, знаєш! Без прасування сорочок він би якось і сам обійшовся, без вечерь її теж голодним не залишився зовсім. Мало того, що він її цілих цих 16 забезпечував – і не на хлібі і воді, а на хорошому рівні. Одяг їй хороший купував, взуття, у відпустку возив, причому за кордон дуже часто. А тепер повинен їй ще й половину нажитого майна віддати. Ось скажи, хіба це справедливо з її боку, взяти і забрати гроші, які вона не заробляла?

– Ну ти ж не думаєш, що вона відмовиться від своєї половини майна? Ти, якби була на її місці, то відмовилася б від майна і пішла б ось так просто в нікуди?

– Так я знаю, не відмовиться. Але це несправедливо! У Петра дитина буде, сім’я, а вона одна, сама собі житиме в багатстві такому. Йому з нуля зараз починати щось будувати в своєму житті, крутитися, крутитися знову, а вона як лежала на дивані, так і буде лежати. За його гроші, до того всього.

Я стояла і слухала цю розмову до кінця, бо було цікаво, чесно, чим ще не вгодила невістка. А потім задумалася, а чому шкодувати ось того Петра, у нього сім’я буде, життя щасливе. З жінкою він тією зустрічався, ще при дружині, у нього все в “шоколаді”. А я вважаю, що та жінка правильно робить, що майно забирає, я б теж так вчинила? А хіба, на її місці, хтось би діяв інакше?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – suspilne.

You cannot copy content of this page