Проживши 20 років з своїм чоловіком, в свої 42 я вирішила розлучитися, було це 20 років тому. У нас з чоловіком було двоє спільних дітей: син і дочка. Діти нас зрозуміли, бо самі вже на той час були дорослими.
Іван мій залишився в нашому будинку в селі. Дочка вийшла заміж і пішла з чоловіком жити до свекрухи. Син поїхав в столицю вчитися. А я зібрала валізи і поїхала в Італію на заробітки.
Я стала однією із перших заробітчанок, тому було дуже складно. Це вже потім ми одна одну зустрічали і одна одній допомагали. А я приїхала, сіла на лавочку і розплакалася, я навіть жодного слова італійського не знала.
Можна сказати, що допоміг мені щасливий випадок. Поки я плакала на лавочці, біля мене підсів чоловік, який віз у інвaлідній колясці дівчину. Він почав розпитувати мене, що сталося, але пояснити йому я так нічого і не змогла. Закінчилося все тим, що вони забрали мене до себе на вечерю.
Так я у них і залишилася. Чоловіка звали Алехандро, він був вдівець, який сам доглядав доньку. Він попросив мене залишитися у них, запропонував непогану зарплатню, і так я знайшла свою першу роботу.
А потім у нас з Алехандро зав’язалися стосунки, він виявився дуже благородним чоловіком. Через кілька років ми офіційно оформили з ним стосунки, що є великою рідкістю. Та Алехандро хотів, щоб я почувалася впевненою у завтрашньому дні, тому і запропонував стати його дружиною.
Я довго не могла зізнатися в цьому своїм дітям, бо не знала, як вони це сприймуть. Дочці і сину я допомагала чим могла. Сину квартиру трикімнатну купила, а доньці допомогла будинок будувати. Ніколи їм не відмовила, коли вони гроші у мене просили.
Єдине – я не сказала їм правду, що одружена. Вони знали, що я просто працюю, до того ж, у відпустку додому я завжди приїжджала одна. Побуду кілька днів, і назад.
А цього літа дочка приїхала до мене в Італію на три місяці. І вперше за стільки років відкрилася правда. Дочка була вражена, але не так тим, що я не сказала їм правду, а тим, що я їм замало допомагала. Адже Алехандро – доволі багата людина. У нас є кілька квартир в Римі, одна за містом на березі моря, також у мого чоловіка є власний бізнес.
Та я ніколи не вважала, що сама маю відношення до цього всього, не те що мої діти, тому їм і не говорила. Сама допомогла чим могла, за власні зароблені кошти. Але цього виявилося мало, дочка поїхала дуже ображена, ще й сина налаштувала проти мене, мовляв, я сама в розкошах купаюся, а їм майже не допомагаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
