fbpx

Дочекавшись вечора, Олександра вирішила прямо спитати чоловіка, що з ним відбувається. Ігор ніби зрадів цьому запитанню, і нарешті зізнався дружині, що він не той, за кого себе видає

Секрет чоловіка.

Олександра почувалася найщасливішою жінкою в світі, бо вважала, що їй дістався найдостойніший з чоловіків. Олександра з Ігорем побралися нещодавно і були безмежно щасливі. Ігор був керівником відділу, де працювала Олександра.

Завжди толерантний, тактовний, красивий і розумний – він подобався абсолютно усім дівчатам, які працювали на фірмі. Та серед усіх інших, Ігор вибрав Олександру.

Треба сказати, що Олександра була єдиною дочкою генерального директора цієї фірми, проте цей факт сплив майже перед весіллям. Вона намагалася завжди бути скромною і ніколи не користувалася своїм становищем.

Молодята побралися і почали жити в невеликій двокімнатній квартирі в елітному районі міста. Житло нещодавно придбав Ігор.

Але нещодавно усе змінилося. Олександра вже кілька місяців спостерігала за чоловіком і стала помічати, що він якийсь сам не свій. Він ходив дуже сумний і задуманий, та й грошей в домі ставало менше.

-У нього з’явилася інша жінка! – промайнуло в голові у Олександри. – Точно, он скільки дівчат сохне за моїм Ігорем, будь-яка готова піти за ним, хоч на край світу, лише б він покликав.

Читайте також: Додому Марина повернулася пізно. Вона тихо відкрила двері і побачила чоловіка, який сидів за столом. В руках у нього був конверт. Зустрів її словами: “Марино, присядь. Нам треба поговорити”

Олександра мовчала, але від цієї мовчанки легше не ставало. І, коли їй вже було не сила губитися в здогадках, Олександра прямо запитала чоловіка, що з ним відбувається.

На превелике здивування дружини, Ігор ніби зрадів цьому запитанню. Таке враження, що і він сам давно хотів про це поговорити.

-Сашо, не знаю, як ти це сприймеш, але я не той, за кого себе видаю. Я зовсім не багатий і не успішний, як всі про мене думають.

Насправді, я – родом з невеличкого села, з дуже бідної сім’ї. Мама все життя одна мене виховувала, а батька свого я взагалі не знаю. Там, в селі, у мене було дуже бідне дитинство.

Щоб вирватися з цієї життєвої рутини, я багато вчився. Все, що я маю, я маю тому, що дуже багато працював над собою.

Чоловік винувато опустив очі:

-Як бачиш, я не принц з казки.

А далі продовжив:

-Тебе, напевно хвилює, куди діваються наші гроші. Справа в тому, що моя мама захворіла. Я зараз просто зобов’язаний їй допомогти, тому частину наших заощаджень я віддаю їй на лікування.

Олександра слухала, не перебиваючи Ігоря.

-Знаєш, ти правий, – нарешті вона заговорила. –Ти – не принц з казки. Але ти – найкращий син і мій найкращий чоловік, якого я дуже кохаю. А твою маму ми завтра ж заберемо до нас додому.

Крім того, нам скоро потрібна буде нянька. Я якраз збиралася тобі сказати, що нас скоро буде троє. Разом ми точно впораємося!

Автор Олеся Біла

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page