Для багатьох заробітчанок моя розповідь буде до болі знайомою, адже більшість з нас подалися на заробітки не заради себе, а заради кращого майбутнього для своїх дітей.

Ми жили в селі, чоловіка мого не надто хвилювало майбутнє наших дітей. Петро завжди казав, що нам батьки нічого не дали, і тому ми теж не зобов’язані нашим дітям щось давати.

Та я не хотіла, щоб мої діти жили так, як ми. Я прагнула дати дітям освіту як мінімум.

Тому, як тільки у мене з’явилася можливість, я зібралася і поїхала на заробітки.

Чоловік був настільки проти, що розлучився зі мною і відразу пішов до іншої жінки.

Тоді моя мама мені дуже допомогла, вона погодилася дивитися за дітьми. Сину моєму тоді було 16, а доньці 15 років.

Я поспішала заробити їм на освіту, і мені вдалося – і син, і донька вчилися в університеті на платній формі.

Потім я спішила їм заробити на житло, обох квартирами забезпечила.

Про себе я взагалі не думала, а даремно. Всі гроші я ділила між дітьми, не відкладаючи для себе нічого.

Але ж не можна бути вічною заробітчанкою! Я в Італії була 18 років, а зараз повернулася через свій стан здоров’я.

Добре, що я хоч останні два місяці не пересилала гроші дітям, тому змогла привезти з собою 2 тисячі євро.

Саме за ці гроші я і почала лікування, але все дуже дорого, і я підозрюю, що мені просто не вистачить коштів.

Діти мені допомагати не збираються, навпаки, вони ще й образилися, що я привезла гроші, і їм нічого не дала, а вони, виявляється, на них розраховували.

Поки я лежала майже місяць в лікарні, донька моя була у мене всього 2 рази. А син з невісткою так і не знайшли часу мене провідати.

Коли я сину зателефонувала, він мені з претензіями сказав, що йому працювати тепер більше треба, адже у нього кредит, який треба виплачувати.

Нещодавно він продав ту квартиру, яку я їм купила, і взяв будинок, з розрахунку на те, що я буду висилати їм євро, і вони швидко закриють борг.

Та в силу обставин, що склалися, я додому повернулася, і таким чином закрила грошовий потік, а це сину дуже не сподобалося, він на інше розраховував.

І донька, яка ніколи не працювала, розраховувала на щомісячний платіж в розмірі 500 євро, а тут все раптово припинилося.

Прикро мені, бо виходить, що діти любили мене лише через гроші.

А що далі робити, я не знаю.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.