fbpx

До весілля доньки два тижні залишилося, а ми з чоловіком вже серйозно посварилися з зятем. Ми їм квартиру купили, а він нам 2 тисячі гривень хоче дати за це. Нашу вчорашню розмову, я забути не можу. Не треба мені такого зятя

До весілля доньки два тижні залишилося, а ми з чоловіком вже серйозно посварилися з зятем. Ми їм квартиру купили, а він нам 2 тисячі гривень хоче дати за це. Нашу вчорашню розмову, я забути не можу. Не треба мені такого зятя

– У доньки весілля, того й дивись, зірветься! – розповідає пенсіонерка Людмила Леонідівна. – Посварилися ми з нареченим, ну з майбутнім зятем, а до весілля два тижні залишилося. Ось і не знаю тепер, чи то скасовувати все, чи що робити. Може, так і повинно бути? Бог відводить від цього шлюбу. За матеріалами

– А що сталося? Чому посварилися?

– Так через квартиру. Ми з батьком купили їм квартиру в подарунок. Люди ми небагаті, взяли на цю справу все, що було. У банку зняли накопичення за багато років, гараж продали, ще дещо по дрібниці, плюс я у сестри позичила трохи. Загалом, купили, можна сказати, з останніх сил. Оформили квартиру на дочку, хоча чоловік говорив, може, на себе запишемо поки? Але я вирішила – ні, нехай вже у дочки буде свій куток з самого початку! Ось скажи, як ти вважаєш, гарну ми справу для молодих зробили?

Читайте також: Весілля було гучним і я переїхала жити до чоловіка. Цілий місяць я сама купувала харчі ввечері, повертаючись з роботи. Коли місяць скінчився, прийшли квитанції за комунальні послуги, у мене вже грошей не залишилося і я показала їх чоловікові. Він сказав, що цілий рік давати мені гроші не буде. Лише згодом я дізналася, що причина у свекрові

– Ще б пак! Звичайно, гарну. Орендувати не будуть, важко поневірятися по чужих кутках.

– Ось і ми з батьком теж так подумали! Квартира, звичайно, не шикарна, там ремонт потрібен добрий. Грошей у нас на це зараз немає зовсім. Ну ось, чоловік, без жодної задньої думки каже Максиму, зятю – а ремонт, мовляв, за тобою! Приведеш тут все в порядок, зробиш для себе і живіть. І що ти думаєш? Зять ремонт в квартирі відмовився робити навідріз!

– Так? І чим мотивував?

– Не хочу, каже, вкладатися в чужу нерухомість! Ми з батьком аж дар мови втратили – як це, говоримо, в чужу? А він – ну, у мене на цю квартиру ніяких прав немає і не буде в разі чого! Ремонтуйте, каже, її самі! Мало того, ще й меблі, виявляється, повинні купити ми. Він згоден лише дрібниці придбати, які зможе забрати з квартири, в разі чого. Чесно кажучи, я навіть не стала уточнювати, що він має на увазі під словом «дрібниці», чайні ложки, чи що?

– А що, там квартира зовсім в поганому стані? Заїхати і жити не можна ніяк?

– Ну там бабуся жила, інтер’єр відповідний. Сантехніка старенька, труби старі, підлога скрипить, проводку теж треба міняти. Ремонту не було з вісімдесят-якогось року, тобто, вважай, ніколи. Вікна, напевно, єдині в усьому будинку старі ще, все всі давно замінили, склопакети поставили. Шпалери відстають, стеля сіра, під ногами протертий лінолеум.

Людмила Леонідівна не уявляє, як в двадцять першому столітті молода людина може жити в таких умовах.

– Я сама людина невибаглива, але навіть я в таку квартиру без мінімального ремонту в’їжджати не стала б! А тут молодий, сучасний чоловік, одягається добре, працює у великій компанії, айфон геть новий в руці тримає. Невже не соромно буде жити в таких умовах? Ні, йому не соромно, він має намір, ти тільки не падай, – збирати на своє житло. Тому що, бачте, у Світлани тепер квартира є, а у нього немає.

Людмила Леонідівна не приховує обурення.

– Тобто чоловік тридцяти років планує прийти на все готове до дружини, це як? Я йому кажу: добре, плати тоді за проживання орендну плату! Хоче товарно-грошових відносин в сім’ї – та будь ласка! Легко влаштувати!

– А він що?

– Посміхнувся, каже, ну хочете – буду платити! Оренда кімнати в цьому районі коштує тисяч три в місяць, в такій квартирі, як ця – не більше двох! Готовий, каже, внести плату за перший місяць, пишіть розписку.

– Слухайте, а дочка як на це все реагує? Що каже?

– Дочка, мені здається, не переживе, якщо ми вкрай посваримося і весілля зірветься. Ридає кожен день. Не треба мені нічого, каже, краще ми будемо квартиру орендувати, як спочатку планували. А ми з батьком тепер думаємо, що нічого хорошого з таким чоловіком не буде. Справа вже не в квартирі навіть, це просто показник. Людина абсолютно не хоче вкладатися в сім’ю і за два тижні до весілля думає про те, як буде ділити майно при розлученні. Може, це і правильно в цивілізованих країнах, не сперечаюся. Але не у нас.

Я, особисто, коли почула цю історію, навіть не знала хто тут має рацію, але ситуація, напевне, дійсно не проста.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

You cannot copy content of this page