Ми з батьками колись жили доволі скромно – четверо в двокімнатній квартирі, яка залишилася нам від бабусі. У мого батька був невеликий бізнес, який спочатку був зовсім неприбутковим, а мама працювала в школі вчителькою. У нас з сестрою були лише необхідні речі, на більше ми ніколи не розраховували, так як розуміли, що у батьків немає змоги розкошувати.
Але потім батькові справи в бізнесі пішли вгору, і після 40 років мої батьки почали дуже добре заробляти, мама навіть звільнилася з роботи і допомагала батькові в бізнесі. З кожним роком справи йшли все краще, і наша сім’я почала дуже добре жити. Мені тоді було 20 років, сестрі 18. Ми стали студентами і поїхали вчитися в університет. Батьки нам допомагали, але основну частину грошей витрачали на себе.
Вони збудували собі шикарний заміський будинок, придбали автомобіль, у відпустку щороку вони літали за кодон. Мало не кожні вихідні з друзями вони їздили кудись відпочивати.
У них було багато друзів. Батьки їм в усьому допомагали завжди і морально і фінансово, а також у них були теплі відносини з родичами. Мама з щедрого плеча дарувала або віддавала рідним свої прикраси, одяг, косметику іноді купувала нове. Напевно, їй подобалося бути такою щедрою. В нашому будинку було завжди повно гостей і рідні.
Щодо нас з сестрою, то батьки такими щедрими до нас не були. Коли ми виходили заміж, нам зробили весілля і кожній дали половину суми на однокімнатну квартиру. Іншу частину додавали наші чоловіки. Так ми в однокімнатних квартирах і живемо, тут народилися наші діти. А в цей час наші батьки розкошують в своєму двоповерховому заміському будинку, абсолютно нічим нам не допомагаючи.
З роками наші батьки дуже змінилися, вони різко майже з усіма перестали спілкуватися. Їм почало здаватися, що всім від них потрібні тільки гроші. Насправді це було не так. Може, деякі друзі, звичайно, їх використовували, але батьки теж не промах і бачили одразу, хто і як ставиться до них. Та й нових друзів було мало, все були перевірені часом. Майже з усіма дружили з молодості, юності.
У них ніби трапилася золота лихоманка або як це правильно називається. Вони нікого не кличуть в гості, їм шкода витрачатися на стіл. Якщо їдуть кудись відпочивати, тільки вдвох. Заїхали родичі з села на кілька годин. До цього мама завжди годувала їх обідом, а тут їм навіть чай не запропонували!
Я розумію, що вони нікому нічим не зобов’язані, але вони відгородилися абсолютно від усіх. Татові і мамі цікаві тільки гроші. Всі розмови у них про гроші.
Вони стали дуже багатими людьми, але при всіх своїх статках від них навіть не дочекаєшся подарунка для внуків. Наші діти не люблять ходити в гості до бабусі і дідуся.
Батькам під 60 років вже. Куди вони планують подіти гроші ці? Забрати з собою? Я не знаю, що з ними сталося.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
