fbpx
Життєві історії
До моєї доньки в суботу прийшла подруга, я якраз з дитиною сиділа. Вони пішли на кухню пити чай і я, випадково, почула їх розмову. Заходжу до них і кажу, Катерино, у мене ж пенсія мінімальна

Тамара постійно говорить доньці, щоб трималася хорошої роботи, навіть, якщо вона їй не подобається.

– Моя донька Ольга роботу для себе майже рік шукала! – розповідає 64-річна Тамара. – І я так думаю, що і зараз би не знайшла, якби не Петро, сусід наш по дачі. Він швидко дуже допоміг їй влаштуватися на нове робоче місце, ми йому за це були дуже вдячні. А то вже ми були засмучені з донькою. Як тільки чують, що досвіду роботи у моєї доньки Ольги зовсім немає і маленька дитина – все, дякуємо, що прийшли, ми вам передзвонимо. І ніхто не телефонував ніколи їй після того, це й так було зрозуміло, що не зателефонують ніколи.

– Ну тепер працює? Все добре у неї, задоволена твоя Ольга зараз своєю роботою?

– Працює, звісно, вона. Зарплата досить хороша у неї, як на наш час, стаж іде, досвід знову ж накопичується, а це лише на краще може бути. Я дочці так і кажу – ти з такою компанією в резюме років через два-три влаштуєшся на будь-яку хорошу роботу, візьмуть тебе відразу після цієї роботи на хорошу посаду. Там якраз і дитина вже підросте, ще сама вибирати вже будеш наступного найкращого свого роботодавця. А зараз, я вважаю, потрібно просто тихенько сидіти і мовчати, навіть якщо щось і не подобається там тобі на роботі, ось і все!

– Мовчати? Тобто, не все там райдужно, так, виходить, як вам хотілося б?

– Ользі на її роботі багато чого не подобається, звісно. Там у неї роботи багато і вона важка, та й колектив у неї так собі, не найкращий. Начальник теж людина з характером. У понеділок ранок починається з якогось зібрання усім колективом, так дочка прямо зовсім без настрою туди йде. У неділю зранку моя Ольга вже без настрою – завтра на роботу, каже. Так вона не любить того понеділка.

Ольга хоче звільнятися, одним словом. Але зробити так зараз вона не може.

Півтора роки тому Ольга повернулася жити до своєї мами з дворічною на той момент дитиною, після того, як розлучилася зі своїм чоловіком. Тамара якраз незадовго до цього вийшла на пенсію. Грошей не було, аліменти колишній став платити копійчані, і жінки вирішили – Ольга буде працювати й добре забезпечувати усю сім’ю усім необхідним, а Тамара буде тепер сидіти вдома з малою дитиною.

Ользі роботу знайти дійсно виявилося дуже непросто. Коли сусід дядько Петро допоміг в цій непростій справі, Ольга була на сьомому небі від щастя – рівно два дні. З третього дня почалися негаразди. Вона чесно намагається відповідати, але виходить у неї це, чесно кажучи, не дуже. Їй з самого початку дали дуже багато обов’язків, які мають виконувати і інші працівники, але вона новенька працівниця зі спокійним характером, тому мовчить і працює одна за всіх, а в понеділок на тих зібраннях лише про неї й мова ведеться.

При цьому зарплату платять їй дуже хорошу. Таку так відразу і не знайдеш ніде.

– А ти думаєш, в інших місцях по-іншому, десь є легка і високооплачувана робота де просто так гроші платять? – говорить доньці Тамара. – Касиром в супермаркеті нашому, вважаєш, легше працювати? Там взагалі копійки платять. Он подруга твоя продавщицею в магазині працює за 7 тисяч гривень, або офіціанткою он працювати за копійки. У вас хоча б гроші дуже хороші платять, зараз про таку зарплату лише мріяти можна жінці в твоєму становищі.

От Тамара сама щиро вважає, що її рідна дочка влаштована на роботі прекрасно. Працює в офісі, сидячи за комп’ютером з паперами, тепло, світло, їсти дають безкоштовно. Що ще потрібно? На таку роботу черга вишикується, лише команду дай.

А те, що донька на роботі сама і подруг у неї немає, для матері не проблема, бо на роботі потрібно працювати і гроші заробляти, а не дружити.

– Від цих подружок тільки недобрі справи одні! Я геть одну з них в суботу попросила піти з нашого будинку поганою! “Ой, Олю, на тобі обличчя немає! Якщо це через роботу, йди звідти, звільняйся першого ж дня, здоров’я потім ні за які гроші не купиш”. Розумна така, ага! Я, звичайно, випадково їх розмову почула. Я в кімнаті з дитиною сиділа, вони на кухні у нас розмовляли. Заходжу, кажу, Катерино, ти зовсім нерозумна людина, таке їй радити? Легко сказати – йди, а годувати нас трьох хто буде? Ти, можливо? Або на мою пенсію сядемо? Ми так сиділи спочатку, поки Ольга роботу шукала. Дуже було несолодко.

– У цієї Катерини, шкільної подруги моєї Ольги, заможні батьки. Вона працює в компанії хорошого знайомого свого батька, перекладає папірці з місця на місце і отримує зарплату з багатьма нулями, яку, до слова сказати, цілком і повністю витрачає на себе: поїздки постійні на відпочинок за кордон, дорогий одяг і так далі. Живе дівчина з батьками на повному їх забезпеченні, ні в чому не має потреби. Чоловіка у неї немає, дітей поки – теж. Їй не зрозуміти.

Тамара доньці каже, щоб працювала і нічого не вигадувала, бо часи непрості і ніхто не знає, що буде завтра. Ольга на маму ображається, адже рідна людина, а не шкодує її.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page