Минуле повернулося до мене, коли я його і зовсім не чекала. В мене нарешті налагодилося життя, а тут з’явився мій колишній чоловік. Зараз нам по 55 років, а розлучилися ми тоді, коли нам було по 40.
Тоді у мого чоловіка заграла друга молодість, він знайшов собі іншу. Спочатку це все було таємно від мене, але потім ця жіночка захотіла заміж, вона сама мене знайшла і все мені розповіла. Навіть повідомила, що вона дитину чекає.
Чоловік наче зрадів, що я вже в курсі, тому просто попросив відпустити його. У нас теж була спільна дитина, на той час нашій доньці виповнилося 17, вона якраз школу закінчила.
Після нашого розлучення у кожного з нас почалося своє життя. Чоловік поринув у щастя в новій родині, дочка поступила в університет і поїхала вчитися, а я зрозуміла, що теж хочу щось змінити, і наважилася поїхати закордон на заробітки.
Я вибрала Польщу, тому що там уже була моя далека родичка, яка обіцяла допомогти мені з роботою. Все склалося навіть краще, ніж я думала, я знайшла не тільки роботу, але і зустріла дуже хорошого чоловіка, який теж приїхав туди на заробітки.
Ми стали з ним зустрічатися, на чужині якось по-особливому відчуваєш рідні душі. А Андрій дуже швидко став для мене рідним.
Через деякий час ми разом зняли квартиру, так було і дешевше, і зручніше. Весь рік ми проводили разом, а додому їхали лише на Різдво на кілька днів – я до себе, а Андрій до себе. Про нього я знала, що він з сусідньої області, давно розлучений, у шлюбі є донька.
Мене дивувало те, що за стільки часу Андрій не зробив мені пропозицію, але ми і так жили разом, то ж мене це влаштовувало. І тільки нещодавно я дізналася, що він досі одружений. Офіційного розлучення з дружиною у нього не було.
Андрій мені клявся, що це чиста формальність, що вони давно не живуть разом, адже всі ці роки він був біля мене. Та я йому не вірила, мені було дуже боляче. Я зібрала речі і поїхала додому.
Грошей за цей час я заробила достатньо, то ж я відразу купила собі однокімнатну квартиру. Не знаю звідки і як, але мене знайшов колишній чоловік. Став часто заходити до мене, начебто у справах – то про нашу дочку питає, то про свою розповідає. Я навіть не зразу зрозуміла, до чого він хилить.
Та все дуже банально – своїй дружині він став непотрібний, і вона з ним розлучилася. А він про мене згадав. Чоловіки не люблять бути одні, їм тепленьке місце подавай. Він запропонував мені знову зійтися, мовляв, ми з ним перед Богом так і залишилися подружжям, адже вінчані в церкві. А то все решту – помилки, які треба забути.
Я наскільки розбита, що мало не повелася на його слова. Але Андрій теж не хоче мене відпускати. Він офіційно розлучився з дружиною, і навіть показав мені папірець. Просить, щоб я поверталася до нього.
А я вже зовсім заплуталася. Кому вірити? Що робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
