fbpx
Життєві історії
Для чоловіка було великим здивуванням те, що я подала на розлучення, адже мені вже за 50 і діти дорослі. Родина теж засуджує мене, що не зберегла сім’ю. А я вважаю, що маю право на своє особисте щастя, навіть, якщо і немолода

Зараз мені вже 53 роки, здавалося б вік вже не молодий, і я змогла зітхнути таки значно спокійніше, і відчути себе щасливою людиною тільки після розлучення зі своїм колишнім чоловіком.

Справа в тому, що моя рідна мама відноситься до тих жінок, які все намагаються тягнути на собі: вона заробляла завжди більше мого рідного тата, сама вона нас відводила і забирала з садочка з братами, готувала, прала, і прибирала, виконувала всю домашню роботу одна.

Батько в нас був радше просто про людське око, як кажуть люди: він, часто складалося таке враження, жив собі своїм життям, часто через це змінював місце роботи і в домашніх справах ніякої участі ніколи не брав.

Вдосталь надивившись на такий приклад недоброго сімейного побуту, я спочатку думала, що ніколи не стану такою, як моя рідна мати. І шукала собі в чоловіки хорошу та порядну людину, про якого лише мріяти могла. Але мій чоловік Дмитро, який колись був дбайливим, працьовитим і турботливим чоловіком, за 20 років нашого сімейного життя дуже сильно змінився. Звичайно, це сталося не в один день, а поступово, і тому я нічого не змогла з цим вдіяти.

Як не дивно, але в останні роки нашого шлюбу Дмитро став нагадувати мені мого рідного батька, який також просиджував штани на дивані цілими довгими днями, і чекав, коли дружина все зробить за нього сама.

У нас з Дмитром є двоє дітей, і тому чоловік до останнього моменту не вірив в те, що я вирішу з ним розлучитися, він навіть й не думав про такі зміни в житті. Дмитро весь час думав, що я вже немолода для таких рішень у сімейному житті, думав, що я вже ніколи нікуди від нього не піду.

Сподівався, що мене поруч з ним будуть утримувати якісь заборони, що я буду хвилюватися, а що скажуть люди, мої знайомі, родичі що про мене будуть говорити, як колись це було з моєю мамою.

Але, незважаючи на вмовляння дітей, знайомих і родичів, я все-таки зважилася на те, щоб ось так серйозно змінити своє життя, і пішла від нього, не дивлячись ні на що, вірила просто в краще майбутнє, адже не вважала, що після розлучення щось може змінитися в гіршу сторону.

Я з’їхала з квартири Дмитра і подала на розлучення. Таке враження було, що я скинула зі своїх плечей дорослу людину, за якою я доглядала так багато років, і стала жити в своє задоволення. Спочатку я сумнівалася в правильності свого непростого рішення, і було важко починати в моєму віці життя з нуля, але я впоралася.

Поступово у мене з’явилися нові друзі та знайомі, у мене стало цікаве коло спілкування подругами, стала більше заробляти, і навіть стала зустрічатися з одним чоловіком. Загалом, я ніби разом з тим нещасливим шлюбом скинула з себе років десять, і стала знову молодою і радісною жінкою, яка просто так посміхається, йдучи по життю.

Мої діти спочатку ображалися на мене, і відмовлялися навіть зі мною розмовляти, але потім вони самі помітили, як я «розцвіла» просто на очах, і пробачили мене за все. Вони самі визнали, що розлучення пішло мені на користь, і що зараз я виглядаю значно краще, помолодшала, стала радіснішою, ніж було до цього. Дмитро, як виявилося, без мене теж не сумує – привів додому якусь пані, на 8 років молодшу за себе, і тепер навіть одружитися з нею збирається.

Здавалося б – всі повинні бути задоволені та щасливі, але ж ні: родичі на мене розсердилися за те, що я порушила звичний уклад свого життя в нашій родині, і добровільно стала «розлученою». Спочатку вони передбачали мені не дуже гарне майбутнє – говорили, що я ще дуже пошкодую про свій вчинок, що не6 зберегла свою сім’ю, а сама зруйнувала її, бо без чоловіка жінці важко жити зраз, а коли побачили, що у мене все складається чудово – стали звинувачувати в тому, що я думаю про себе лише, а не про свою сім’ю та дітей, і тепер повчають мене при кожному зручному випадку. Кажуть, що я подаю поганий приклад своїм дітям і племінникам. На їхню думку, краще б я жила як звичайна «нормальна жінка», нехай навіть і була б при цьому нещаслива у шлюбі, ніж така ганьба на всю нашу родину.

А мені здається, погляди моїх рідних сильно застаріли, зараз жінка теж має право на щастя, навіть, якщо їй за 50, і моє особисте життя нікого не має стосуватися. Прикро, що вони всі налаштувалися проти мене. А що я можу зробити, щоб змінити життя своє на краще?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page