Дев’ять місяців пролетіли швидко. Днями мені наpoджувати. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і наша мрія здійсниться. Але ні… І тепер бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся і дідусь не потрібні. Тільки не кажіть, що потрібно їх зрозуміти і пробачити. За матеріалами
Ми з чоловіком точно знаємо, що у його батьків є гроші. Вони прекрасно знають, що ми так довго мріяли про своє житло, і не хочуть нам допомогти. Я не розумію, як можна бути такими скупими?
Я вийшла заміж за сина заможних батьків. Але не це стало вирішальним фактором, звичайно. Я любила цього чоловіка і тому вирішила зв’язати з ним своє життя.
Ми не стали жити разом з його батьками, захотіли самостійності. З самого початку ми поставили собі за мету купити власне житло, тому відкладали зайву копійку. Я працювала, чоловік теж.
Його батьки прекрасно бачили, що ми кілька років відмовляли собі у відпочинку і великих покупках.
Але як ми не старалися, назбирати навіть на перший внесок по кредиту нам не вдавалося. Ми навіть наpoдження дітей відкладали, тому що не було своєї квартири.
Читайте також:І ДЕ Ж ТІЛЬКИ ВЗЯВСЯ ТАКИЙ ЗЯТЬ У МОЄЇ СЕСТРИ. ТАКОГО ХAМА, ВИБAЧТЕ, ЩE ПОШУКАТИ ТРЕБА. НАДIЮСЬ, ВОНА ВСЕ-ТАКИ ОДУМАЄТЬСЯ
Одного разу ми відвідували батьків мого чоловіка. Вони черговий раз запитали, коли ми подаруємо їм онука чи онучку. Я сказала, як тільки зможемо придбати своє житло. Але нам не вистачає грошей на початковий внесок. Здається, мій натяк був зрозумілий кожному, але не їм. Вони лише співчутливо похитали головою.
Через місяць я дізналася, що вaгiтна. Ми цього не планували, але пoзбyтися від дитини я не змогла. Я вирішила вже безпосередньо попросити у батьків чоловіка грошей. Ми з чоловіком обрадували їх новиною, що вони скоро стануть бабусею і дідусем.
Їх радості не було меж і я, осмілівши, запитала, чи не могли б вони допомогти нам з першим внеском по кредиту. Тут моя свекруха змінилася в обличчі і з видом невинного янголятка запитала, звідки ж у них такі гроші?
А я точно знаю, що є. Батько мого чоловіка проговорився чоловікові, що хоче змінити одну іномарку на іншу, і повідав, що відкладає на новенький джип. Я не стала сваpитися і нервувати, мені ж не можна, але мене до глибини душі це образило.
І тоді я сказала чоловікові, що не дам його батькам бачитися з нашою дитиною. Ну як так можна? Виходить машина важливіше благополуччя власного сина і внука або внучки? Я не хочу, щоб у моєї дитини були такі родичі.
Дев’ять місяців пролетіли швидко. Днями мені наpoджувати. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і ми все ж привеземо малюка вже в свою квартиру. Але швидше за все цього не судилося збутися, принаймні, протягом наступних півроку.
Думаю, ми зможемо назбирати і взяти квартиру в кредит. А ось моє бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся і дідусь не потрібні. Тільки не кажіть, що потрібно їх зрозуміти і пробачити. Не можу я зрозуміти, як машина може бути важливіше допомоги рідного сина?
