Досить таки багато часу часу минуло відтоді, як мій чоловік мене залишив.
Просто в один день, зовсім несподівано для мене, він пішов до іншої.
А я вирішила що поїду на заробітки в Польщу, щоб змінити своє життя.
Я постійно мріяла, що зароблю собі гроші на невеличкий будинок і переїду жити в село.
Завжди мріяла мати будинок в селі.
Діти вже дорослі, одружені, забезпечені, вони живуть окремо.
Я їм залишила свою квартиру, яку вони здають в оренду і беруть собі гроші за це, поки мене немає вдома, щоб їм легше жилося.
З пошуком хорошої роботи та переїздом, мені дуже допомогла моя хороша знайома, яку я багато років знаю, вона там працює вже багато років, вже навіть одружена.
Там я зустріла чоловіка, його звали Ян, він за віком старший за мене на цілих 10 років.
Ян виявився дуже привітним та добрим чоловіком.
Жив він один, дружини давно не стало, а діти живуть вже давно окремо в іншому місті.
Досить таки часто після роботи, Ян зустрічав мене, і ми гуляли разом містом.
Він так гарно розповідав історію міста, та різні життєві історії, розповідав про свою родину та своє життя.
Згодом я дізналася, що чекаю дитину.
Я була здивована, це було для мене неочікувано і я не знала, чи говорити мені про це Яну.
Як не дивно, але він дуже зрадів, коли я йому повідомила цю новину, а я так очікувала саме на таку реакцію від нього.
Він запропонував мені залишитися тут з ним, ростити нашу дитину разом.
Мені так приємно стало, давно вже не відчувала такого щастя.
Я зрозуміла, що це саме та людина, яка добре дбатиме про мене, можливо, це і є моя доля і я зустріла своє щастя.
Але є дуже багато “але”.
Моя мрія – чому власне я сюди приїхала.
Що скажуть мої та його діти, як відреагують на таку несподівану новину наші родичі та друзі, адже ми вже не молоді давно.
Своїм власним дітям я ще не говорила нічого, навіть поки не уявляю як їм про це повідомити.
А що скажуть рідні Яна, як відреагують вони, що зовсім чужа людина, ще й настільки молодша, ввійде в їхню родину з дитиною.
У мене зараз багато думок, не знаю, як прийняти вірне рішення і як правильно вчинити в моїй ситуації.
В душі дуже хочу повернутися в Україну, адже там я почуваюсь набагато впевненіше, все знаю.
Я ніколи не планувала жити на чужині, думала, просто заробити грошей на життя, а тут так склалося. Але Польща не моя країна, я не хочу жити тут.
Там в Україні мої рідні, своя квартира.
Я б змогла виховати дитину самостійно.
Збережень які я відкладала на будинок, вистачить щоб підняти на ноги майбутню дитину.
Але теж хочу бути щасливою, не знаю, чи залишатися тут з чоловіком своєї дитини.
Я здається і справді закохалась.
Але чи вийде в нас спільне майбутнє, коли воно не таке про яке я б мріяла?
Фото ілюстративне.