З Олегом я познайомилася ще коли навчалася в інституті, ми з ним почали зустрічатись і зрозуміли, що один без одного вже не зможемо тепер ні хвилини, нам було добре разом. Я вважала, що це саме та людина, яка зробить мене щасливою і з якою я хочу провести все своє життя.
Як тільки ми отримали свої дипломи, то відразу подали заяву до РАЦСу, ми обоє раділи, що станемо щасливою і міцною сім’єю.
А вже через рік у нас з’явилася маленька мила донечка, а ще через три – маленький синочок. Я була така щаслива, що словами не передати.
Сім’я в нас була звичайна, стосунки здебільшого теплі, щирі і дружні, вже було щиро та спокійно у всіх відношеннях. Всі ставилися з розумінням до кожного.
Так минуло цілих 15 років нашого спільного щасливого сімейного життя, для мене вони були, як один день. Я сама дуже часто просто не могла повірити в те, що є такою щасливою жінкою.
Та якось Олег прийшов і сказав, що нам потрібно серйозно поговорити з ним. Мене це, звичайно, трохи таки насторожило, але те, що я почула, зовсім мене засмутило.
Того дня Олег просто заявив мені, що він від усього втомився, йому все набридло і мене він більше не кохає, як раніше, вже минули ті часи, коли він почував себе щасливим поруч зі мною. Зараз змінилося все.
Потім мій чоловік відразу при мені став збирати свої речі і пішов від мене. Ці події я пам’ятаю проблематично, як в тумані все це було, я ніколи не очікувала такого від свого чоловіка, ще й після стількох років шлюбу.
Я просто мовчала, в мене не було слів, все це було наче сон. Після стількох років спільного життя з ним, ось так просто взяти й нас покинути без допомоги та підтримки чоловічої у такі непрості часи.
Я просто не знала, що мені робити і як далі жити. Діти також не могли зрозуміти, чому тато зібрався і пішов, вони постійно шукали причину в собі, гадали, що вони могли зробити не так. Вони постійно запитували мене про батька і запитували, чому його все ж немає поруч з нами.
Згодом я дізналася, що Олег поїхав за кордон. Дітям він телефонував, майже щотижня, а зі мною не спілкувався взагалі.
Так минув рік. Я спробувала побудувати нові відносини, але все не те, складно зустріти рідну душу, коли тобі вже під сорок років. Викреслювати його з пам’яті і свого життя, я не могла. І ось через чотири роки повертається мій Олег з-за кордону і ми випадково зустрічаємося у друзів.
Слово за слово, розговорилися і я помітила, що він всіляко намагається налагодити стосунки зі мною, говорить гарні слова, цікавиться мною.
Я ніколи не думала, що зможу його пробачити так просто за все, що він вчинив і, що ми будемо знову разом колись. Таке мені навіть у сні не снилося.
Але спочатку Олег став приходити, ніби, як лише до наших дітей, а потім якось само собою все вийшло. Спочатку знову почали зустрічатись, як в студентські роки, потім знову наша сім’я була у повному складі і я знову була на сьомому небі від щастя.
Адже він завжди був для мене самим рідним і коханим, але йому знадобився час для переосмислення.
Не бійтеся повертатися, може це просто перевірка почуттів і все це тільки на краще. Адже життя таке коротке, і можливо більше у вас не буде такої миті для щастя. Я зуміла пробачити і моя сім’я тепер щаслива.
Багато моїх родичів засуджують мене, мовляв, чоловік покинув мене з дітьми, а я так легко йому пробачила все. Але хіба я не права? Якщо я кохаю його, то невже не маю права на щастя?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все