З чоловіком ми разом вже шість років. Так уже вийшло, що жити спочатку нам довелося в провінції, у моїх батьків, у них двокімнатна квартира, а я на дитину чекала. Мій Віктор був родом з сусіднього міста, у його батьків теж була двокімнатна квартира, але з батьками жила сестра з сім’єю.
Мої батьки допомогли Віктору влаштуватися на роботу, допомагали всіляко. Але чоловікові не подобалося жити разом з тещею, вони між собою ніяк не могли знайти спільної мови.
Мама у мене справді владна, звикла керувати і на роботі, і в сім’ї. Тато людина м’яка, а вона й за словом у кишеню не полізе, і висловить одразу, якщо що не по ній. Загалом, як тільки дитині рік у нас виповнився, чоловік поставив умову: або він їде один, або ми їдемо в місто разом.
Чоловіка свого я розуміла: не солодко в приймах. Тому ми таки наважилися на переїзд. В цей час зовиця з чоловіком від свекрухи з’їхала, її чоловік отримав якийсь спадок.
– До себе не кличу, – сказала свекруха Ольга Петрівна, – ми під кінець із рідною донькою не могли мир втримати. Якщо своя сім’я, повинні жити окремо.
Ольга Петрівна та мої батьки дали нам із Віктором грошей на перший внесок, в’їхали ми у свою квартиру, хоч і з іпотекою. Я думала, що всі наші притирання характерів і труднощі позаду, а виявляється, вони тільки починалися. Ніде гладко не буває, це зрозуміло. Але мій Віктор дуже гордим виявився. Щойно не за його, він дверима хлоп — і до мами. Відсидиться у неї три дні, охолоне, потім повертається.
Я теж гордість увімкнула, не дзвоню йому в такі дні, не прошу повернутися, у свекрухи нічого теж не з’ясовую, не питаю. Разів зо три він так робив за наш перший рік окремого життя. А потім моя мама зателефонувала.
– Донечко, ми за онуком скучили, – каже, – ми приїдемо на кілька днів.
Коли про це почув мій чоловік, запропонував, щоб мої батьки відразу їхали до його батьків, не мав він бажання знову жити з тещею.
Я відмовилася, а чоловік до мами. І не з’явився навіть, поки мої батьки гостювали. Мама все засмучувалась, що вона знову стала причиною моїх непорозумінь з чоловіком. Коли мама вже збиралася додому, до нас приїхала свекруха.
– Свахо! Як це ви вже збираєтеся?
Виявилося, що Ольга Петрівна і не в курсі була, через що її синочок на кілька днів до неї пожити заявлявся.
– Він прийде, – розповідає свекруха, – каже, що пішов тимчасово, бо нездужає трохи, а вдома мала дитина. Потім через три дні оголошував, що одужав і йшов. А він, виявляється, свій гонор показував.
Батьки поїхали, Ольга Петрівна зателефонувала синові і веліла йому терміново прибути додому, мовляв, трубу у нас тут прорвало. Віктор і з’явився. Вона закрилася з сином на кухні і довго про щось говорили. Не знаю, що саме вона йому сказала, але відтоді чоловік мій більше до мами не бігає. А я свою свекруху просто люблю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
