fbpx
Життєві історії
Чоловік запропонував забрати свою маму до нас, бо мама живе в поганих умовах. З свекрухою жити я не хотіла, тоді чоловік запропонував купити своїй мамі житло за наші гроші, продавши майже за безцінь її квартиру. Я погодилася, бо сподівалася, що ця квартира з часом належатиме нашим дітям, але свекруха вирішила написати дарчу на свою доньку

Свекруха моя видала такий номер, що я досі відійти не можу, просто не розумію, як вона могла з нами так вчинити.

У шлюбі я вже 14 років, у нас двоє дітей, два сина, одному 12, а іншому 8 років.

Квартира, в якій ми живемо – моїх батьків.

Мами моєї вже давно немає, а батько одружився з іншою жінкою і залишив мені двокімнатну квартиру.

Тому ми розуміли, що рано чи пізно нам треба буде думати про своє житло, адже у нас діти ростуть.

Було багато варіантів: продати цю квартиру, і купити троячку в новобудові, або взагалі побудувати заміський будинок.

Вирішили збирати гроші, а там – як вийде.

Так ми і зробили, стали збирати кошти, але у мого чоловіка є мама і сестра, які нам дуже “допомогли”.

Зовиця завжди вдає, що вона «найнещасніша» жінка в світі.

Народила дочку поза шлюбом, потім вийшла заміж за якогось дивака, який після розлучення залишив їй кімнату в гуртожитку: пошкодував або просто вона його розвела.

Я взагалі уникаю з нею спілкування: один негатив і ниття, що б не трапилося.

Мама чоловіка живе в окремій, але дуже старій квартирі.

Житло було настільки в занедбаному стані, весь будинок затхлістю пропах, ремонт там робити марно.

Чоловік запропонував забрати свою маму до нас, казав, мама в таких поганих умовах живе, а ми тут «жируємо» в двійці.

З свекрухою жити я не хотіла, тоді чоловік запропонував купити своїй мамі житло за наші гроші, продавши майже за безцінь її квартиру.

Мені це не сподобалося, але розуміла – нічого тут не поробиш, вона ж бабуся нашим дітям, а потім, якщо що, квартира нашим дітям, її внукам і дістанеться.

Моя помилка полягала в тому, що я якось не сумнівалася: все буде оформлено так, що в майбутньому ця квартира дістанеться нашим дітям.

Якось наївно упустила цей момент, але при покупці чоловік все оформив на матір: вона одна власниця.

Як вона тільки стала власницею квартири, відразу пішла у неї розмова про дарчу для своєї дочки і внучки.

Про нас навіть розмови не було, враховуючи, що це наші гроші: чоловіка і мої, накопичені з зарплат!

Я сказала чоловікові, щоб поговорив з матір’ю і щоб не було навіть мови про «нещасну сестру», яка халяву любить.

Це наші гроші, і дарча повинна бути на наших дітей!

Але чоловік не хоче псувати стосунки з своєю мамою, тому мовчить.

Тоді я взяла ініціативу в свої руки, і сама вирішила поговорити з мамою чоловіка.

Свекруха почала плакатися, нести якусь нісенітницю, типу, ви у великій, гарній квартирі живете, а як же бути моїй донечці?

Пояснити свекрусі, що ця донечка до квартири не має ніякого відношення, бо вона туди і копійки не вклала.

Відчуваю я, свекруха доведе справу до кінця, і квартиру, куплену за наші гроші, віддасть своїй доньці.

Зовиця вже прописуватися у матері збирається разом зі своєю донькою.

Невже я вже зробити нічого не зможу, щоб моїм дітям ця квартира дісталася?

І як я могла так необачно вчинити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page