Так вже вийшло, що мою старшу сестру Вероніку бабуся з дідусем любили більше, ніж мене. Я народилася на чотири роки пізніше за сестру, до того часу вона була єдиною і улюбленою дитиною в сім’ї. Тому свою квартиру – хорошу двокімнатну, недалеко від центру, вони заповіли Вероніці.
Мої батьки були згодні з їхнім рішенням. А я тоді ще була дитиною і нічого не розуміла. Так ми прожили багато років, поки не подорослішали.
Бабусі і дідуся не стало в один рік, Вероніка якраз закінчила п’ятий курс свого університету, і квартира повністю перейшла їй. Вона відразу почала хазяйнувати в ній, робити ремонт.
Батьки спочатку вмовляли Вероніку квартиру розміняти, і купити нам обом по однокімнатній, вони навіть запевнили, що додадуть суму, якої не вистачатиме. І всі були б щасливі. Але Вероніка не погодилася, мовляв, квартира за документами належить тільки їй, тому ділитися вона не збирається.
Вероніка влаштувалася на роботу, зробила ремонт в бабусиній квартирі і почала там жити, майже не спілкуючись з нами.
А на третьому курсі я теж вийшла заміж. Житла у нас з чоловіком не було, до того ж, ми чекали дитину. До наших батьків ми не могли піти, вони живуть в однокімнатній квартирі, а батьки мого чоловіка з села, туди далеко їхати. Я студентка, чоловік не працював, бо недавно втратив роботу, тому ми не могли собі дозволити знімати квартиру.
Тут батьки і насіли на Вероніку – молодим потрібна квартира. Вероніка не заміжня і не планує, добре заробляє, вона могла б собі навіть квартиру взяти в кредит. Але Вероніка була непохитна.
– Аня, – каже, – сама повинна була подумати, де і як вони будуть жити! Чому я маю їй допомагати?
Але батьки наполягли і Вероніка погодилася дати притулок у себе мені з чоловіком рівно на місяць, поки чоловік не знайде собі роботу. Погодилася, а сама поїхала у відпустку за свій рахунок.
На жаль, чоловік за місяць роботу не знайшов. Ми думали, що Вероніка дозволить нам у себе пожити ще деякий час, але сестра в той же вечір сказала, щоб ми збирали свої речі і йшли.
Йти нам було нікуди, тому ми поїхали до батьків. Невдовзі я народила донечку. Тепер ми з дочкою і чоловіком живемо разом з батьками в однокімнатній квартирі, а Вероніка – сама в своїй двокімнатній квартирі окремо. Ми тепер не спілкуємося, але Вероніка вважає, що вчинила правильно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
