fbpx
Життєві історії
Чоловік поїхав в травні до свекрухи, я залишилася вдома з дитиною. І тут дізнаюся, що знову чекаю дитину. Повідомила йому – у відповідь жодних слів підтримки, нічого. Вирішуй сама. А нещодавно я підслухала його розмову: “Я скоро приїду, я так скучив за тобою”. І що мені тепер робити, з двома дітьми, я не знаю

Життя після зради…

Ситуація начебто банальна – зрадив чоловік. Але все набагато складніше. І найболючіше в кілька тисяч разів. Тому що зрадив він в той самий момент, коли я найбільше потребувала його підтримки. За матеріалами

У нас є дочка, їй 6 років. Відносини зайшли в глухий кут – на кшталт любимо один одного, але чи то втомилися, чи то побут заїв. Вирішили трохи пожити окремо, причому домовилися спокійно, без сліз і істерик. Договір був на 2-3 місяці, причому після цього зібралися всією сім’єю на море, де остаточно приймемо рішення. Він поїхав в травні до свекрухи, я залишилася вдома з дитиною.

І тут дізнаюся, що в очікуванні – на прощання вирішили згадати молодість. Повідомила йому – у відповідь тиша. Ні слів підтримки, нічого. Вирішуй сама.

Дуже прикро, зрозуміло, що розлучилися, але тимчасово же, а тут така ситуація. Дитина то ні в чому не винна. Прорахувала свої сили, чи зможу підняти двох, якщо вирішить, що ми їй остаточно не потрібні. Робота у мене непогана, на керівній посаді, декретних вистачить на всі покупки, та й зараз багато можливостей отримати допомогу, плюс допомога по догляду. Крім того, у мене є підробіток, невеликий, але постійний. Вирішила народжувати.

У липні, як і домовлялися, поїхали на море. Провели разом тиждень, причому всі між нами було, що належить між чоловіком і дружиною. Повернулися додому і … Знову тиша.

Плюнула і продовжую жити далі. Але тут не стало моєї мами. Я на 6 місяці. Одна, більше у мене не було нікого. Приїжджає чоловік, мовчки починає допомагати, в усьому підтримувати. Після всього потрапляю в лікарню, приїжджає кожен день з смаколиками, займається дочкою. Після лікарні забирає додому і каже – нічого не було, як жили, так і живемо.

А буквально через кілька тижнів застаю його за розмовою з «кицею»: я скоро приїду, я так хочу до тебе.

Один удaр за іншим. Звичайно розумію, що в той момент ми розлучилися і він міг робити що завгодно. Але зараз? Коли він вирішив, що все буде як раніше? І ще один момент – влітку, на морі, у нас все було, навіщо? Він уже тоді зустрічався зі своєю новою пасією.

Зараз каже, що вона була помилкою, він це зрозумів тільки зараз, що я і діти йому дуже потрібні. Але як пробачити? Чи було це зрадою? Чи зрада відбувається зараз? Як забути і не згадувати, і чи треба це робити? Мені здається, я не зможу з цим жити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.