Після того, що сталося зі мною, я точно вірю в долю. У мене був однокласник Андрій, дуже хороший хлопець: розумний, чуйний, надійний. Але із зовнішністю йому сильно не пощастило: щупленький, маленький і рудий, невиразні риси обличчя. Тому дівчата з ним не зустрічалися.

Для мене Андрій був найкращим другом, тому я одна запрошувала його на повільні танці на шкільних дискотеках, коли всі навколо сміялися. Мені було шкода Андрія, проте наші стосунки залишалися дружніми, адже тоді я була закохана в іншого хлопця.

Ми закінчили школу і наші дороги розійшлися. В університеті я вийшла заміж за неймовірного красеня, який потім виявився нікчемним чоловіком і батьком. Після народженні дочки він мені зрадив. Жити з чоловіком мені було дуже важко, сімейного життя, як такого, у нас не було.

А потім він взагалі пішов до іншої жінки з багатої сім’ї, і зажив з нею, як король. Нашій шестирічній доньці він лише перераховував мізерні аліменти з своєї невеликої офіційної зарплати. Його нова дружина заборонила йому з нами бачитися, і моя дочка остаточно втратила батька.

Багато що тоді довелося мені пережити, то був найважчий період у моєму житті. Потім не стало мого батька, а мою маму це так підкосило, що вона злягла. Протягом декількох років я фактично боролася за виживання.

Дочка часто хворіла, і їй потрібен був відпочинок на морі, але навіть цього ми не могли собі дозволити. Я переживала, але зробити нічого не могла.

І тут мені подзвонив Андрій, мій телефон йому дала однокласниця і розповіла про наше сумне становище. Андрій мені розповів, що у нього з’явився власний готель на морі, і запропонував нам безкоштовно там відпочити.

Коли ми з донькою приїхали, на вокзалі нас зустрів чарівний засмаглий чоловік, в зовнішності якого був тільки один недолік – невисокий зріст. Коли ми їхали до готелю, мені здавалося, що поруч зі мною незнайомець, я була збентежена, і не знала, про що говорити.

Люди змінюються з роками. Андрій змінився ось так, а я… Подивившись в дзеркало, зрозуміла – «поблякла красуня». Але, закохувалася завжди в красенів. І ніхто з них жодного разу не намагався зробити щось приємне для мене.

Згадалися поради та застереження матері, які я ніколи не слухала. І улюблена її приказка «З лиця води не пити». Але Андрія вона більше не стосувалася.

У красеня він не перетворився, але з віком обличчя людини відображає те, що вона собою являє. Ми почали спілкуватися, і сталося нове диво: між нами спалахнула любов!

Виявляється, він досі був неодружений: занадто багато працював, і на особисте життя не було часу. Чому він раптом згадав про мене? Ні, це не «шкільна любов»!

Він зберіг почуття подяки до єдиної дівчинки, яка не соромилася з ним танцювати. А дізнавшись в якому я становищі, вирішив, допомогти. Йому стало мене шкода. Подумав, що не збідніє, давши нам безкоштовно пожити в його готелі. А в результаті все закінчилося весіллям.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.