fbpx
Життєві історії
Чоловік до останнього думав, що я жартую і не наважуся на розлучення. Він якраз закінчив будівництво нашого будинку за містом. Тільки жити в ньому я не буду. Я залишуся в нашій старій квартирі, а Ігор буде жити там один, зрештою, він цей будинок збудував за свої гроші

Моя молодша донька готувалася до весілля, і я не знала, як їй сказати, що після цього я збираюся розлучитися з її батьком. Ця думка у мене була вже давно, але я все чекала поки діти виростуть.

З чоловіком ми зустрілися 28 років тому. Ігор був бізнесмен, а я – студентка. Ми закохалися, у нас було чудове весілля. Через два роки в сім’ї народилася перша дочка, ще через два – друга.

Як і належить, я сиділа в декреті з дітьми, а Ігор продовжував працювати. Не тільки в фінансовому, а й у моральному плані перші десять років шлюбу було нелегко.

Коли з грошима проблем не було, Ігор любив пожити «на повну», його часто не було вдома і я здогадувалася, що були інші жінки.

Але я любила чоловіка, плакала в подушку і терпіла. Мені не хотілося залишатися одній, дочкам адже потрібен батько, та й на роботу я так і не вийшла офіційно після декретів, займалася лише шиттям на замовлення на дому.

Коли дівчатка підросли, а економіка країни трохи стабілізувалася, і бізнес Ігоря став більш-менш стабільний. Але сам чоловік, який звик уже до розгульного життя, кращим не став. Він не хотів змінюватися – паралельно з сім’єю у чоловіка було якесь своє окреме, нікому невідоме життя. На той час я теж мала свій невеличкий бізнес – відкрила власне ательє і мала свій заробіток.

Коли молодшій доньці було 15 років, я наважилася з ним про це поговорити і вперше запропонувала розлучитися. Але Ігор мене заспокоїв, сказав, що все добре у нас, а якщо я вже так хочу розлучення, то треба почекати поки ми дочок заміж віддамо.

Чекати довелося ще майже десять років. Світлана, старша донька вже була заміжня і жила у чоловіка. А Галина, молодша, якраз виходила заміж. До весілля я їй нічого не говорила, а відразу після нього оголосила про своє рішення йти від чоловіка.

Ми з ним давно стали чужими, я навіть не знаю де він, чим займається, з ким. Він не вважає за потрібне мені це повідомляти, а я не питаю. Раніше я намагалася цікавитися, але він віджартовувався і говорив, що мені не треба знати всього цього, так я і зовсім перестала щось питати. У нас нічого спільного, ми давно нікуди не ходимо разом, спимо по різних кімнатах.

Я відчуваю себе абсолютно нікому не потрібною, мені хочеться почати інше, нове життя, нарешті, зайнятися тим, чим я завжди мріяла.

Відверто кажучи, чоловік до останнього думав, що я жартую і не наважуся на розлучення. Він якраз закінчив будівництво нашого будинку за містом. Тільки жити в ньому я не буду. Я залишуся в нашій старій квартирі, а Ігор буде жити там один, зрештою, він цей будинок збудував за свої гроші.

Ми розлучилися, але залишилися в дружніх стосунках. Тільки ось дочки дуже переживають через те, що ми тепер не разом. Але я ні про що не шкодую.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page