Коли моя донька Олена, познайомила мене з моїм майбутнім зятем, я була не в захваті від нього, правду скажу. Звали його Романом.
На перший погляд він мені здався особливо непоганою людиною. Роман поводився скромно, чемно і навіть подарував мені гарний букет квітів, видно було добре, що дуже намагається сподобатися мені.
Але мене важко обвести навколо пальця, я вже людина у віці тим більше такими дешевими вчинками, я людей бачу наскрізь. Я запідозрила відразу щось, хоча ось так на словах пояснити мені важко.
Спочатку мій майбутній зять здався мені надто хорошим, як на мене. Таких ідеальних чоловіків не буває – подумала я ще тоді відразу, і тому не могла змиритися з тим.
Минуло пару місяців і Олена мені заявила, що виходить заміж за Романа свого заміж. Я прекрасно бачила, як моїй дитині добре з цією людиною, тому і закрила очі на свої забобони та погляди, намагалася забути про свої якісь, на той час, безпідставні, наче, підозри.
Я розуміла, що не мені з ним жити, а якщо донька щаслива з цим чоловіком, то так тому і бути, це вибір її і життя її.
Ми відгуляли розкішне весілля і допомогли дітям купити власну квартиру.
Але вже через пів року новоспечений чоловік показав себе справжнього, яким він був і до весілля.
Роман, несподівано, заявив, що йде до іншої жінки і йому набридло жити з дружиною, яка влазить в його особистий простір. Але речі забирати не став, як ніби розраховував на своє повернення.
Зять, напевно, вірив, що Олена ще буде бігати за ним.
Як зараз пам’ятаю ті зовсім непрості дні, коли я цілодобово була поряд біля своєї доньки і намагалася хоч якось заспокоїти Олену і підтримати у такий непростий період в її житті.
В той час Олені було дуже непросто, моя донька закинула всі свої справи і цілими днями лежала в ліжку, їй все було не в радість.
Минув тиждень такого життя і Олена стала хоч іноді трішки посміхатися. Я завела розмову про можливе розлучення з Романом. Але дочка була категорично проти такого рішення, вона навіть думати про це не хотіла.
Мені, на той час, і в голову не приходило, чому вона не хоче розлучатися з чоловіком який її зрадив. Але незабаром до мене дійшло – я скоро стану бабусею, адже Олена чекає дитятко.
Та й вона пізніше зізналася мені про це. Я порадила їй розповісти все своєму чоловікові, адже він має знати про це. Вона зателефонувала Романові, а він зрадів і ввечері стояв на порозі квартири і просив вибачення у своєї дружини.
Я вважаю, що дитина повинна рости в повноцінній сім’ї, тому наполягла на їх примиренні, адже по-іншому не можна. Вони теж були не проти зберегти свою сім’ю, здавалося, що всі знайшли спільну мову і погодилися забути цей прикрий період в житті.
Якось дуже швидко все вляглося і забулося, життя пливло далі своєю течією. Уже влітку в мене з’явився чудовий онук. Молода сім’я почала щосили займатися його вихованням, все йшло до того, що справи в сім’ї моєї доньки налагоджуються.
Коли я приходила до них в гості, то просто не впізнавала зятя. Він став турботливим батьком. Постійно бігав за малюком, читав йому казки, співав пісні. Вони часто гуляли вдвох з дитятком на вулиці, поки дочка займалася хатніми справами. Я трохи заспокоїлася, але все-таки була на поготові. І виявилося, що не дарма.
Награвшись пару років з сином, зять знову взявся за свої старі і вирішив піти з дому. На цей раз Роману просто набридли сімейні турботи. Йому постійно треба було кудись бігти, щось робити, але тільки не сидіти вдома.
А в нормальній сім’ї по іншому не можна. Цього разу він навіть забрав половину своїх речей. Раніше такого не було, тому дочка серйозно була стурбована і зателефонувала мені. Приїхавши, я почала її знову заспокоювати, пояснювати, що так у сім’ях буває і немає в тому її вини, що її чоловік так легко може відмовитися від сім’ї.
Олена сподівалася і вірила, що Роман скоро повернеться до своєї сім’ї. Але коли пройшов тиждень і він приїхав за рештою речей, вона зневірилась, адже розуміла, що чоловік може вже зовсім не повернутися до неї.
Поки донька моя заспокоювалася і звикала до тієї думки, що вона може залишитися одна, я даремно часу не втрачала.
Використовуючи свої зв’язки, я знайшла зятя і влаштувала йому розбір польотів, нарешті, сказала все, що думаю про нього.
Я стала йому говорити, що або він повертається в сім’ю, або буде платити великі аліменти на дитину. Тому Роман таки вирішив повернутися до дружини та свого сина.
Дочка моя звичайно пробачила свого чоловіка і на цей раз і прийняла назад його в сім’ю. Мені було непросто дивитися, що вона живе з такою людиною, яка зовсім не цінує її і не дорожить нею, але що поробиш.
І ось днями, коли ми відзначали день народження мого маленького онука, Олена сіла поруч зі мною і сказала пошепки, що напевно Роман таки скоро знову піде з сім’ї.
Невже мій зять знову хоче піти від дружини і дитини. Чого йому ще не вистачає? У Романа є все: будинок, машина, хороша робота, прекрасна дитина, красуня-дружина. Весь вечір я сиділа і скоса позирала на зятя. Два рази він йшов з сім’ї і два рази дочка його прощала і брала додому.
Будь-яка інша жінка вже б забулася про такого чоловіка і справлялася б сама, або й взагалі, знайшла б іншого і вийшла заміж, вона мала б шанс на щасливе сімейне життя. А тут за ним бігають, як за королем, пробачають всі його походи та інше.
Можливо, нехай чоловік моєї доньки йде куди хоче, якщо він не цінує її зовсім, а вона знайде іншого, нормального, який стане хорошим чоловіком і батьком для її дитини.
Роман бігає туди-сюди на втіху. А моя донька ще молода і може влаштувати своє особисте життя. Тільки дитину шкода, адже він дуже любить тата. Іноді дуже шкодую, що повертала свого зятя в сім’ю того разу. Якби я не вмішувалася в сімейне життя своєї доньки, вона б вже давно забула про того Романа і вже б досі вийшла заміж вдруге.
Що мені краще зробити в такій ситуації?
Фото ілюстративне.
