fbpx
Життєві історії
Через два дні свекруха нам зателефонувала ще раз і повідомила, що вони з чоловіком хочуть приїхати до нас в гості. Зустріли ми їх, мені здалося, що свекруха була навіть розчарована тим, що у нас у орендованій квартирі досить непоганий ремонт, склопакети і навіть зручності в квартирі

У нас з чоловіком виникло питання з житлом, найпростіший варіант – брати квартиру в кредит. Свекри хочуть нам дати гроші на перший внесок, але я не впевнена, що це гарна ідея.

– Ми хочемо як краще для вас. Ми життя прожили, у нас досвід, – щебече свекруха.

А я не хочу вислуховувати все життя: «Ми вам з квартирою допомогли, а ви…» – теж не маю бажання. Справа в тому, що гроші свекри нам пропонують не просто так, а на певних умовах.

Ми з чоловіком не лише з різних регіонів, приїхали вчитися, так і зустрілися. Так як я закінчувала університет на рік раніше, ніж чоловік, я повернулася в рідне місто, влаштувалася на хорошу роботу. Зустрічалися у вихідні та святкові дні, а після закінчення навчання Олег приїхав до мене.

Це не сподобалося його батькам. В рідному місті вони вже знайшли роботу для сина і з нетерпінням його чекали. Пропонували нам разом переїжджати до них.

Але я не хотіла, так, Олегу роботу знайшли, а мені?

Відразу після того, як я знайшла роботу, я винайняла собі однокімнатну квартиру, сюди і приїхав до мене Олег. Майбутній чоловік встиг звикнути до життя в чужому для нього місті, загалом, Олег вирішив, що я маю рацію. Зателефонував батькам, сказав, що ми залишаємось тут.

Що після цього розпочалося, не описати. Зрештою вони оголосили:

– Надумаєте одружитися, ми на весілля не приїдемо, якщо наш син не повернеться з тобою до нас.

Ми не повернулися, розписалися, про весілля навіть думати не хотіли. У планах було придбання власного житла, а для цього треба було багато працювати. Олег знайшов місце. Так, не таке вдале, як у мене, але це була робота на перший час.

Накопичення на своє житло йшло повільно. Мої батьки кілька разів пропонували перейти до них, тоді відкладати б виходило більше, але ми відмовлялися. У мами та батька не найпростіші характери та стосунки один з одним. Ми окрема сім’я та хочемо жити окремо.

Водночас свекри не заспокоїлися. Вони постійно шукали нагоди переконати Олега повернутися.

Через півтора роки після того, як ми оформили стосунки, я зрозуміла, що чекаю дитину. У нас на той час вже була накопичена деяка сума на перший внесок, але ми хотіли двокімнатну квартиру і з прийнятним платежем, а грошей було відкладено замало. Чоловік повідомив новину своїм батькам. Нас, треба віддати належне, привітали, навіть мене свекруха до телефону покликала, сказала, що дуже рада, дала купу настанов, щоб я береглася, не ходила по людних місцях, одягалася тепліше і берегла себе.

– Знаєш, синку, – знову зателефонувала свекруха через два дні, – ми тут із батьком подумали, порадилися і вирішили, що ми до вас приїдемо. Треба обговорити деякі деталі.

Ми здивувалися. Я приготувала частування, все ж таки перший раз свекри з візитом, напекла до чаю пирогів, щось, а випічка у мене завжди вдала.

Зустріли, мені здалося, що свекруха навіть розчарована тим, що у нас у орендованій квартирі досить непоганий ремонт, склопакети і навіть зручності в квартирі. Поки свекри їли та чай пили, та мої пироги нахвалювали, ні слова про причини візиту сказано не було, а потім свекри видали справжню причину свого приїзду:

– Ми вирішили дати вам грошей на квартиру, – сказала мама чоловіка, – не всю суму, звичайно, але на половину двійки вистачить. Решта в іпотеку, як ще.

Я насторожилася: не буває таких змін щодо просто так. Чуття мене не підвело, наступна фраза починалася з «але»:

– Але не просто так, а з деякими умовами. Вислухайте нас спокійно…

Отже, щоб отримати гроші на половину двокімнатної квартири, ми повинні були:

Розлучитися, не зараз, а потім, коли я народжу дитину. Адже треба, щоб дитина народилася у шлюбі.

– Ми хочемо, щоб квартира була записана на нашого сина. І до виплати іпотеки ви знову не одружуєтеся. Це ж справедливо! І ще – квартира буде куплена в нашому місті. Ми даємо гроші і хочемо, щоб наш син і його майбутня дитина була ближче.

Від люб’язної пропозиції свекрів ми дружно відмовилися. Ну не хочемо ми переїжджати, та ще й жити у розлученні років 10. А мені взагалі запропоновано платити за іпотечну житлоплощу, де моїм не буде жоден квадратний сантиметр. Дякую не потрібно.

Свекри вкотре образилися, після відмови, негайно відбули додому. Щоправда, ще кілька місяців нам телефонували.

Доведеться свекруху засмутити: чоловік роботу нещодавно поміняв, отримує тепер більше. Квартиру в кредит ми самі взяли. Щоправда, поки що це лише однокімнатна квартира. Вийду на роботу, син підросте, продамо цю квартиру, візьмемо більшу.

Свекри не можуть повірити, що ми так легко відмовилися від їхньої щедрої пропозиції.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page