Нещодавно у сина з невісткою друга дитина народилася, так я внука бачила один раз на хрестинах, і то в ресторані молоді вирішили нічого не робити, і додому нас теж не кликали, ми всі просто порозходилися, так що дитину я одним оком лише і бачила. А мені ж цікаво, я – бабуся. А що може бути миліше для бабусі, ніж внуки? Та невістка мене не злюбила з самого початку, хоча живуть вони уже майже 7 років, і так за весь цей час і не змінила свого ставлення до мене, хоча я і дуже стараюся
Невістка знову заборонила мені до них приїжджати, а мені так прикро, що навіть не знаю, як правильно в цій ситуації вчинити – хоч плач, а сину не хочу
Коли моя мама вийшла вдруге заміж, зовсім перестала допомагати мені. Її чоловік їздив в Польщу на заробітки, дітям своїм гроші давав, вони з мамою їм дуже допомагали, гляділи його оуків. А мені мама ні копійки за багато років не дала. – Ти ж, Ірино, розумієш, що то гроші чоловік мій заробляє, а не я, якби я заробляла, то я б тобі дала, а так не можу. Вибачай
Уже коли мені виповнилося 20 років, моя власна мама вийшла заміж другий раз, вирішила знову спробувати своє жіноче щастя, вдруге. Її новим обранцем був чоловік, у якого теж
Новина про заміжжя доньки мене дуже потішила. Я лише запитала, хто буде моїм зятем і тут донька мене ошелешила, що сватається до неї син Люби, тієї самої, яка так негарно на тому весіллі говорила про мене і мою родину. Звичайно, що це мені дуже не сподобалося, але ж що я могла зробити. Пообіцяла доньці, що приїду додому і влаштуємо сватання. Сама собі подумала, що діти не мають відповідати за своїх батьків. Коли я приїхала і ми зустрілися, я зрозуміла, що в поведінці Люби нічого не змінилося, вона залишилася такою, як була
Кілька місяців тому мені в Іспанію донька зателефонувала, і повідомила, що нам потрібно готуватися до весілля, бо їй хлопець пропозицію зробив. Ця новина мене дуже потішила, бо ж
Нещодавно на дачу їздила сама, я вже на пенсії, так важко мені одній, а потрібно землю скопати, хочу картоплі посалити трішки, зелень посіяти, огірки й помідори завжди вирощую там. Вирішила синові подзвонити, попросила, щоб він мені трішки допоміг. – Ми, мамо, з дружиною вирішили, що дача наша – це лише твоя забаганка. Хочеш там працювати, працюй сама. Нам вона не потрібна, тому нас більше з цією дачею не чіпай, їздити ми туди не будемо. В той день я ледве додому дійшла
Зараз весна, потрібно підготувати землю до посадки грядок і картоплі, я попросила свого сина допомогти мені трішки на городі, адже просто не справлялася там сама з роботою, важко
Живемо ми в селі з чоловіком багато років, хата наша, по документах, теж належить мені. А тут донька наша єдина заміж вийшла і зятя привела в наш дім. У нас з чоловіком було відкладено 50 тисяч гривень. Якось я зятя до себе покликала і кажу йому: “На тобі, Дмитре, гроші, бери мою доньку і їдьте в місто, орендуйте собі житло і шукайте роботу”. А він – мені і тут з вами добре. Я мало не впала
Чоловік моєї доньки з досить таки бідної сім’ї. Донька наша з зятем Дмитром живуть з нами в невеликій сільській хаті, яка по документах належить мені. Так вийшло, що
Подруга до нотаріуса ходила на днях. Вона в мене ще не стара, їй 67 років, але вона вирішила заповіт написати на квартиру свою. Синів у Катерини двоє і я гадала, що вона поділить квартиру між ними двома. Та Катерина вчинила по-своєму, чого я від неї ніколи в житті не очікувала
Я з Катериною багато років дружила, а зараз так розчарувалася в цій людині, що й словами не передати. Не розумію, як мати може вчинити так по відношенню до
Подруга моя з чоловіком розлучилася. Квартира у них маленька, на дві однокімнатні розміняти не можуть, а грошей в неї немає. Чоловік нікуди не йде і вона вирішила, що йти нікуди не буде і полегшувати життя йому. Так і живуть, як кішка з собакою. Лише чоловікові легше тепер, адже він їй гроші перестав давати
Моя найкраща подруга Тетяна з чоловіком своїм живе як кішка з собакою! – якось мені сусідка Ірина розповідала. – Тому і дітей я туди не вожу своїх ніколи,
Нещодавно я отримала спадок – двокімнатну квартиру, але в іншому місті. Я не збиралася його взагалі ділити між своїми дітьми, думала там здавати квартирантам, і отримувати з цього прибуток. Але дочка як про це дізналася, так стала просити мене, щоб я цю квартиру їй віддала, а вона її продасть, і зможе подумати про власне житло, нарешті. Вона мені заявила, що якщо я не віддам їй усю спадщину, то вона взагалі перестане мене вважати своєю матір’ю. Мені дуже прикро від цих доньчиних слів, не думала я, що спадщина для неї важливіша, ніж мама
Нам з чоловіком уже по 60 років, у нас двоє дорослих дітей: син і донька, і весь час ми допомагаємо нашим дітям. Різниці між ними ми не робили,
У мого чоловіка був друг, Михайло, дружили вони ще з дитинства. Тому і після одруження ми стали сходитися вже сім’ями, майже всі свята разом відмічали. Колись, особливо в селах, люди часто сходилися, накривали столи, то тепер всі позакривалися по своїх домах. На цих застіллях я і закохалася в Михайла, він був якимось особливим. Як він гарно говорив до своєї дружини! І не тільки на людях, він таким уважним був був завжди. Зізнаюся, що я просто тихо заздрила його жінці, яка такого доброго і турботливого чоловіка мала, що словами не передати
Сват сказав, що останній раз мені робить пропозицію, а якщо я не погоджуюся, то він буде по-іншому будувати своє життя. А я розгубилася, бо не уявляла навіть, що
Коли батька не стало, моя сестра не приїхала, але через кілька днів вона мені зателефонувала, і запитала, як ми будемо спадщину ділити. Я була дуже здивована, що після всього, вона ще згадала про майно. Батько давно все переписав на мене і мого чоловіка, то ж ми власники всього офіційно. Коли сестра про це почула, вона сказала, що свою хату я можу собі залишати, а батькову я маю на неї переписати, бо саме так і буде справедливо
Свого батька я дуже любила, хоча і знала, що я йому не рідна. Так склалося, що батьки мої одружилися, коли обоє втратили свої половинки. Мого рідного батька не

You cannot copy content of this page