Головна

Життєві історії

Жили ми з сином спокійно собі в моїй квартирі, а потім Роман вирішив одружитися. Я, звісно, зраділа, адже кожна мати мріє про щастя своєї дитини, та й внуків мені дочекатися хочеться. Але невістка моя виявилася дуже непроста, шкода, що я сама її не розгледіла добре перед тим, як вона стала жити ж нами в квартирі
Життєві історії 0
Мій єдиний син в 28 років вирішив одружитися. Щиро кажучи, ось раніше я завжди думала, що мій Роман зовсім не знайде собі дружину, що йому суджено бути одному.
Після того випадку Надя почала уникати Марію. Не відповідала на дзвінки, не підходила на вулиці. Та Марія, як завжди, терпляче чекала, щиро не розуміючи, що сталось. – Може, щось трапилось? – питала вона у спільних знайомих. – Надя така мовчазна стала. – Та що там… – знизували плечима. – Кажуть, заздрить. Ти ж ніби «успішніша», хоч і в селі. – Успішніша?.. Я? – Марія не вірила. – Я хіба ділюсь останнім, що маю
Життєві історії 0
Марія, Ліля і Надя були нерозлучними ще з дитинства. Разом ходили до школи, разом пекли пиріжки в Надиній печі, разом мріяли про щастя. Їх називали «тріо з нашої
Що це таке? І ти знову їй дав гроші?! – Оля стояла в кухні, тримаючи в руках банківську квитанцію. – Та мамі ж треба було. Комуналка, все дороге… – Михайло намагався говорити спокійно, але в його голосі бриніло роздратування. – А нам не треба?! У тебе троє дітей, Михайле! У Віки кросівки діряві, в Артема – куртка мала! І ти пересилаєш останні три тисячі?! В хаті зависла тиша. Така, що навіть тикання годинника здавалося голосним. Михайло глянув на дружину, на дітей за дверима, й опустив голову
Життєві історії 0
– Що це таке? І ти знову їй дав гроші?! – Оля стояла в кухні, тримаючи в руках банківську квитанцію. – Та мамі ж треба було. Ліки, комуналка,
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. Вона жила у великому місті, у новобудові з гарним фасадом, але без сусідів, які вітаються. Щоранку вибігала на роботу, забігаючи в ту саму маленьку кав’ярню на розі. Там працював Сашко, який добре знав, що вона завжди замовляє американо з молоком
Життєві історії 0
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю.
Катерина добре знала, що чоловік її солідний, керівник відділу престижної фірми, заробляє добре і багато його колежанок лише мріють про такого. Тому про вірність вона старалася не думати, адже все чудово розуміла сама. Але раділа тому, що як би там не було, а чоловік завжди повертався до неї, купував їй шуби, діаманти, в ресторани водив. Андрій був турботливим, люблячим, уважним, про такого чоловіка лиш мріяти можна, Катерина за ним, як за кам’яною стіною була. Та ледве минули урочистості з нагоди ювілею Катерини – їй виповнилося сорок п’ять, як чоловік почав неприємну розмову
Життєві історії 0
Катерина, хороша та розумна жінка за сорок, давно змирилася з особливостями свого шлюбу. Вона завжди була мудрою та розважливою, тому цілком чудово розуміла, що її чоловік, Андрій –
Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що, твій Сергій? – тихо перепитала, як тільки той пішов у вітальню. – Так, мамо. А що? – А те, що він… із собакою приперся. Це що – тепер так модно? Пес, великий, чорний лабрадор на ім’я Тайсон, спокійно ліг біля дверей і навіть не гавкнув. Але Галині Петрівні вже було достатньо. – Аня, він не для тебе. Добре думай, невже не бачиш, що цей Сергій тобі не пара
Життєві історії 0
Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що, твій Сергій? – тихо перепитала, як тільки той пішов у вітальню. – Так, мамо.
Коли Юрій повернувся з армії, усе було інакше. Двір заріс травою, мама трохи більше посивіла, а брат Віталій – одружився. – Знайомся, це Марина, – сказав Віталій, притискаючи до себе молоду жінку. – Тепер вона – наша родина. Марина несміливо посміхнулася. Очі в неї були карі, теплі, трохи втомлені. Її усмішка була стриманою, але щирою. Юрій дивився – і не міг відвести погляду. Вона була не така, як інші дівчата в селі. Не голосна, не метка. Спокійна, уважна, з якоюсь внутрішньою гідністю. І щось у ній торкало так глибоко, що Юрій у перші ж хвилини зрозумів – усе. Закохався
Життєві історії 0
Коли Юрій повернувся з армії, усе було інакше. Двір заріс травою, мама трохи більше посивіла, а брат Віталій – одружився. – Знайомся, це Марина, – сказав Віталій, притискаючи
Уявляєш, я твого чоловіка в банку зустріла, ми довго розмовляли, а потім він мене на вечерю запросив. Я спочатку погодилася, а потім зрозуміла, що тебе там не буде, а буду лише я і він, але ж ти знаєш, я завжди за те, щоб зберегти сім’ю, тому до вас я лізти не буду, – якось мені подзвонила знайома. Я не знала ображатися мені на Ольгу, чи дякувати їй, але в душі розуміла, що вона могла й неправду мені говорити. Загалом, я поклала телефон, а сама стала думати, що з чоловіком робити
Життєві історії 0
Зараз мені таки досить складно описати, що у мене в ці миті на душі, коли зустрічаю його якийсь байдужий та ніби відсторонений погляд. Микола ж мені, як ніби
І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна засмучена. – Ну так… Попросив. Машина ж стара, поламалась, – буркнув Віталік, опустивши очі. – А мені навіть не зателефонувала на день народження. Марина ніколи не влаштовувала сцен. Просто говорила спокійно, але з болем. Брат мовчав. І що він мав сказати? Їхня мама, Олена, уже п’ятнадцять років була в Італії і весь цей час допомагала лише сину
Життєві історії 0
– І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна, стискаючи в руках чашку з охололим чаєм. – Ну так… Попросив. Машина ж стара, поламалась,
Марія вийшла заміж першою – за доброго, але простого чоловіка, тракториста Миколу. Жили душа в душу, між ними панували любов і розуміння. Будували хату, копали криницю, садили дерева. Жили небагато, але щасливо. Дітей мали трьох, усі виросли добрими людьми. Олена вийшла пізніше – за міського. І весілля було гучніше, і сукня дорожча, і фото в рамочках з золотим краєм. Але згодом життя стало складним: чоловік виявився не таким турботливим, як здавалося. Часто їздив у відрядження, потім і зовсім переїхав до іншої. А Олена залишилась із двома дітьми й відчуттям, що їй знову не пощастило
Життєві історії 0
Марія та Олена були рідними сестрами, але дуже різними. Обидві гарні, роботящі, з доброї родини. Але були між ними й відмінності, про які всі мовчали, хоч і помічали.

You cannot copy content of this page