Головна

Життєві історії

Досить, Зоє, – раптом сказав Іван. – Не обманюй людей. Ми живемо добре, і ти це знаєш. За столом запала тиша. Усі звикли, що Іван мовчазний і ніколи не перечить дружині. Але цього разу він не зупинився: – Будинок нам обійшовся у шістдесят тисяч доларів. Ремонт – ще сорок. Меблі – тридцять. Подвір’я – двадцять п’ять. Авто з салону – тридцять. І я вже не кажу про твої шуби та золоті прикраси. То які ми бідні? Він пішов до шафи й виніс старий зошит, там його записи – кожна копійка, яку заробив і витратив, за роки важкої праці. Гості були вражені: не лише сумами, а й тим, як докладно чоловік усе занотовував. Зоя ж сиділа з червоним обличчям. Вона ніколи й не підозрювала, що чоловік так ретельно фіксує їхні витрати
Життєві історії 0
Зоя завжди вважала себе доброю господинею й турботливою жінкою, але мала одну слабкість – надто вже любила гроші. Для неї вони були не просто засобом до існування, а
Грошей у Віри не було, Василь теж не міг допомогти. Але він запропонував просте рішення: – Продавай живність, їдемо в місто. Знімемо квартиру, роботу знайдемо. А хату нехай вони доглядають, тепер їхня черга. Так у житті Віри вперше настала її власна пора – пора щастя. Вони з Василем переїхали в місто, орендували квартиру і тихенько собі жили. А хата в селі, на жаль, почала занепадати, бо родичі, які звикли приїжджати туди лише по продукти і щоб відпочити, навіть уявлення не мали, скільки треба прикласти зусиль, щоб хата в селі не занепадала, а жила. Винною у всьому вони зробили старшу сестру, яка на їхню думку, не виконала волю матері, а погналася за примарним щастям
Життєві історії 0
Народитися старшою дитиною – це не завжди привілей. У Віри, по суті, вибору не було: вона з’явилася першою, довгоочікуваною донечкою для своїх батьків. Василь та Олена майже десять
Руслан зачинив двері за собою, ніби не було всіх цих 15-ти років шлюбу. – Ти мені більше не потрібна, – холодно сказав він Наталі. – Сама знаєш, що є інша. Він дав Наталі два тижні на те, щоб зібратися і покинути його квартиру. Тим часом він вирушив жити до своєї нової обраниці. Коли в житті Наталі одне чорне випробування змінювалося іншим, ще темнішим, вона відчувала, що її життя більше не має шансів на щастя. Вона знала про нову жінку у житті Руслана, але сподівалася, що все зміниться, коли народить дитину
Життєві історії 0
Руслан зачинив двері за собою, ніби не було всіх цих 15-ти років шлюбу. – Ти мені більше не потрібна, – холодно сказав він Наталі. – Сама знаєш, що
Ти сама винна, – не раз говорила їй сестра, у якої було троє дітей. – Якби хотіла дітей, треба було раніше про це думати, а не в 45, коли твої ровесники вже з онуками. Ліда знала причину того, чому сестра не вийшла заміж, але вважала, що цей етап вже треба забути. – А ти навіщо чекала на Сергія? Чому відмовляла іншим чоловікам, які тобі сваталися? – не вгамовувалася Ліда. Марта мовчала, бо сама не розуміла, чого вона чекала. Виявилося, що вона була однолюбкою. Всі ці роки її серце належало лише Сергію, а коли він одружився з іншою, вона закрилася в собі і більше не могла полюбити нікого
Життєві історії 0
Марта отримала зарплату і одразу вирушила в торговий центр. Вона хотіла прикупити щось нове і стильне на осінь. Гроші були, а на себе вона завжди витрачала без жалю.
Я не могла більше мовчати, адже вважала, що це не правильно – я знаю, що чоловік моєї найкращої подруги зустрічався з іншою, але не розповідаю їй. Я довго думала, а потім вирішила зателефонувати спершу йому, розпитати все і зрозуміти чому він так вчинив, адже подругу свою мені було шкода. – Привіт, Артеме, я бачила тебе в магазині з якоюсь незнайомою пані. Він відразу замовк
Життєві історії 0
Я довго сиділа на своєму зручному дивані у нашій затишній вітальні, дивлячись на фотографію на стіні. Яскрава, дуже щаслива та усміхнена я, мій чоловік Микола, і наші двоє
Нещодавно я від сусідки дізналася, що моя племінниця з чоловіком до Німеччини виїхала. Я дуже засмутилася і відразу зателефонувала сестрі. – Чому ж ти мені нічого не сказала? Чому весь час говорила неправду? Як же Лариса могла поїхати за кордон, я ж їй хату свою віддала, щоб вона мене доглядала на старості років. На кого ж вона залишила мене? Сестра хвилину мовчала, а потім стала добирати слова
Життєві історії 0
Мій дім завжди був моєю фортецею, це мій рідний куточок, де я, які б труднощі не спіткали мене, почувалася наче в казці. Великий, цегляний, з високим парканом, що
Ярославо, а може, настав час припинити цю ворожнечу? У нас тепер онучка, діти чекають, давай підемо до них, на хрестини! – намагався вмовити Петро дружину, щоб вона все ж пішла на свято до сина з невісткою. – Ніколи, чуєш? Моя нога не ступить на їхній поріг, – різко і твердо відповіла Ярослава. Коли їхній єдиний син Руслан закохався в бідну сусідку, сирітку Галину, Ярослава, відома своєю господарською вдачею в селі, одразу ж заявила, що не підтримує його вибору
Життєві історії 0
– Ярославо, а може, настав час припинити цю ворожнечу? У нас тепер онучка, діти чекають, давай підемо до них, на хрестини! – намагався вмовити Петро дружину, щоб вона
Анна сиділа на ліжку в лікарняній палаті, дивлячись у вікно на сірі хмари. Вона залишилась одна. Чому? Це питання не давало їй спокою вже кілька днів. Всі її діти, які жили в одному районі, навіть не зателефонували, не приїхали. “Як так вийшло?” – думала Анна, згадуючи, як вона, молода і сповнена сил, бігала по дому, готуючи їжу, допомагаючи дітям з уроками, намагалася зробити для них все можливе і неможливе. Але тепер вона стала непотрібною
Життєві історії 0
Анна сиділа на ліжку в лікарняній палаті, дивлячись у вікно на сірі хмари. Вона залишилась одна. Чому? Це питання не давало їй спокою вже кілька днів. Всі її
Леся не бачила свою подругу ось уже 18 років, і за цей час багато чого змінилося. Після того, як Ольга забрала у неї коханого, Лесі стало важко навіть згадувати про старі часи. Вона ніколи не очікувала, що її найкраща подруга виявиться такою підлою, що вкраде у неї Ярослава, з яким вони мріяли про спільне життя. “Пробач мені, Лесенько”, – прошепотіла Ольга в слухавку. “Я давно все пробачила”, – відповіла Леся. “Мені шкода, що в тебе так сталося”. Ольга розплакалася, проклинаючи той день, коли забрала у Лесі Ярослава. Вона зрозуміла, що це не принесло їй щастя, і заплатити за це доведеться надзвичайно високу ціну. Але вже нічого не повернеш назад
Життєві історії 0
Леся не бачила свою подругу ось уже 18 років, і за цей час багато чого змінилося. Після того, як Ольга забрала у неї коханого, Лесі стало важко навіть
Будучи пенсіонеркою, мені було складно прийняти рішення розлучитися з чоловіком, але й жити з ним далі не хотіла вже я. Зібрала речі і вирішила піти до сина з невісткою, думала вони зрозуміють мене. – Мамо, – сказав син, – ти ж стільки років з ним жила. Чому ти зараз вирішила піти? Буває і гірше. Ми розуміємо, що тобі важко. Але ж ти не можеш просто взяти і переїхати до нас. У нас маленький свій дім, двоє дітей
Життєві історії 0
Я сиділа на ґанку будинку свого сина, дивлячись на великий і яскравий квітник. Ті квіти, які я завжди любила, тепер здавалися чужими. Я відчувала себе чужою у свого

You cannot copy content of this page