Життєві історії
Ліді було п’ятдесят. Вона прожила майже тридцять років із Михайлом, її чоловіком. Вони разом збудували дім, виховали двох синів, посадили сад. Михайло був надійним зовні, хоча іноді зникав
– Маринко, ти мене чуєш? – Що саме? – жінка відклала телефон, у якому щойно дивилася рецепти літніх салатів. – Я думаю, що нам треба з’їздити на дачу.
Марина завжди була жінкою спокійною, врівноваженою й терплячою. Вона вірила у свого чоловіка Олега, бо двадцять років разом – це ж ніби не жарти. Діти виросли, поїхали з
Олена Іванівна дивилася на своє відображення в дзеркалі і все більше переконувалася, що її життя пройшло якось не так, як мало б. Вона більше не помічала зміни у
Я сиділа на кухні, дивилася на посмішку сина на фотографії, але відчувала, що ця посмішка зовсім не щира якась. На ній він посміхався, але я знала, що його
– Та це ж паперівка! – впевнено вигукнув десятирічний Миколка, тримаючи в руці білувато-жовте яблуко. – Та де! Це ж білий налив! – заперечила йому його сестра Оленка,
Вже 10 років у шлюбі, а дітей немає, – Марія через це не раз плакала у подушку. Вони з чоловіком багато працювали, і напевно через перевтому у них
Олена сиділа на кухні у бабусиній квартирі й дивилася у вікно. Вулиця була така ж, як завжди: старі каштани, лавочки з бабусями, які звикли тут перемивати кісточки всім
Коли Марина виходила заміж за Андрія, то щиро вірила: сім’я – це щастя, підтримка й тепло. Але разом із чоловіком у її життя увійшла і його мати –
Подруги дивилися на мене й сміялися, коли я призналася, що скаржуся на свою свекруху. — Та ти щаслива людина в житті, — казали вони. — Вона ж тебе