Життєві історії
Свекруха Марія Петрівна все життя жила в селі, де кожен день був сповнений роботи: сад, город, кури та гуси, корова. Але у грудні її серце переповнювало відчуття свята
Марина давно звикла до того, що свекруха, Галина Олексіївна, часто приїжджає до них без попередження, немов вважала, що це її обов’язок – допомагати. Це було складно. Особливо важко
Як добре, що ти в мене є, Катерино, – сказав Владислав, обіймаючи свою дружину. – І я щаслива, що ти зі мною і радію, що ти досі поряд,
– Не знаю, як тобі це сказати, сестричко, але твій зять просто користується твоїми грошима. Олена вдома з дитиною сидить, нічого не бачить. А я все перевірила, і
Я сиділа в італійському парку з подругами, слухаючи, як одна за одною вони розповідають про свої життя, коли раптом одна з них, Катерина, почала свою історію. Всі мовчки
Марта працювала в Португалії вже дуже багато років. Вона поїхала туди, коли діти були ще зовсім малими — сину Максиму було лише п’ять, а доньці Іринці три. Залишити
– Мені терміново потрібно 600 євро. Мамо, дай, на тебе одна надія, – каже мені донька по телефону. – Наталко, а ти хіба не знаєш, що я всі
Петро встав з ліжка, повільно протер очі і зробив кілька кроків у бік іншої кімнати. Світло нічної лампи, яке ледве пробивалося через темряву, змусило його мружити очі. Він
– Якщо вже ви живете з нами, то маєте платити за все разом з нами, – каже мені невістка. А я аж присіла від почутого, бо ж у
– Донечко, мені потрібні гроші, я зовсім витратилася на свята, а треба ж ще за щось весь місяць прожити, – каже мені мама по телефону вранці 2 січня.