Світлана була з дуже бідної сім’ї. Вони вдвох з матір’ю жили в далекому селі. Село, хоч і знаходилося далеко від міста і всіх зручностей, зате було дуже красивим і мальовничим.
Коли до Світлани засватався Артем, дівчина не чулася від щастя – це був її шанс жити кращим життям і поїхати з села. Так в дев’ятнадцять років вона вийшла заміж. Артем був з багатої, заможної родини. Він по справжньому закохався у Світлану, тому, як не відмовляла його мама від цього шлюбу, він не послухав і все-таки одружився із Світланою.
Весілля було шикарним, за найкращими традиціями Артемової родини. Його батьки не могли вчинити інакше, тому дуже злилися, що сваха не бере участі у весіллі. А що могла дати Світлані її мама – нічого. Вона й на весілля соромилася їхати до багатих сватів.
Після весілля Артем поїхав на заробітки. Він уже кілька років працював закордоном. Молоду дружину залишив із свекрухою. Свекруха, Анна Павлівна, була дуже жорсткою і владною жінкою. У неї по струнці ходили чоловік і два сина. Нікому і в голову б не прийшло сперечатися з нею з будь-якого приводу.
Дивно, як Артем ослухався її щодо одруження. Але, Анна Павлівна, залишившись наодинці з невісткою, вирішила відігратися. Відразу після весілля вона переклала на молоду дівчину усі домашні справи.
У свекрухи була велика господарка: догляд за худобою, свинями і птахами – тепер все було на невістці. А ще, величезний город, приготування їжі і прибирання.
Світлана і вдома багато працювала, але у свекрухи, встаючи вдосвіта, весь день в роботі, до вечора вона просто валилася з ніг. Свекруха ходила павою навколо невістки, вказуючи їй на недоробки і її нерозторопність.
Дівчина мовчала і терпіла. Тоді час був іншим, Світлана вважала, що якщо вона прийшла в будинок чоловіка, то повинна слухатися і поважати його батьків. А Анні Павлівні це було на руку – дуже зручно мати поряд таку безмовну, практично, рабиню.
Світлана з нетерпінням чекала повернення чоловіка. А коли через три місяці він приїхав, вона спробувала боязко поскаржитися йому на його матір.
Та Артем не спішив боронити молоду дружину від матері. Не хотів втручатися в жіночі справи і був упевнений, що все само собою владнається. Та й що він міг сказати своїй владній матусі? Залишалося тільки сподіватися, що все утрясеться.
Через пів року Світлана зрозуміла, що чекає дитину. Почувала вона себе не дуже добре, але змушена була і далі виконувати усю домашню роботу. Світлану часто нудило, тому готувати їжу тепер прийшлося свекрусі, від чого вона була не в захваті.
Всі дев’ять місяців Світлана продовжувала виконувати усю тяжку роботу – тягала воду, чистила хлів, копала город, доїла корів.
Була рання весна, якраз почав танути сніг. Світлана з дня на день могла народити. Свекруха дала Світлані лопату і відправила її відкопати овочі, зариті в землю на зимове зберігання. Звідти Світлану і забрали в лікарню. Малюк з’явився на світ по дорозі до лікарні.
Жінка отямилася аж на наступний день, не розуміючи, що сталося. Світлана спробувала піднятися з ліжка, але не було сил.
Сусідка по палаті повідомила, що у неї син і принесла їй його показати.
Світлана аж заплакала від щастя, адже вона не знала, чи з ним все гаразд.
У лікарні Світлану з малюком протримали цілий місяць. Виписали і суворо заборонили фізичні навантаження на дуже тривалий термін. Попередили про серйозні ускладнення в разі порушення.
Ця новина дуже засмутила жінку, вона їхала додому і думала, що ж вона скаже свекрусі, адже їй зараз не можна робити важку роботу, а свекруха цього не зрозуміє.
Анна Павлівна ніби з розумінням поставилася до ситуації, що склалася, але її зовсім не влаштувало знову самій займатися домашніми справами. Тому, поступово, вона знову почала навантажувати невістку роботою. Світлані таки довелося повернутися до важкої роботи. І хоч жінка насилу ходила і дуже схудла, свекруха, робила вигляд, нічого не помічала. Артема, як завжди не було поруч, він знову був на заробітках.
В такому ритмі Світлана витримала пів року, а потім сама для себе вирішила, що так більше не можна. Рано вранці вона взяла малюка, у невеличку валізу зібрала найнеобхідніші речі, сіла в перший автобус, і поки свекруха ще спала, покинула їх дім. Світлана повернулася до своєї матері в село.
Її мати не чекала доньку, тому спочатку наполягала, щоб та повернулася до свого чоловіка. Але, глянувши на її зовнішній вигляд, залишила доньку у себе.
Артем, повернувшись додому, побачив, що дружина пішла від нього. Щоб повернути її, подався за нею в село. Світлана вислухала чоловіка, але твердо сказала, що в дім його матері вона більше не повернеться. Пропонувала Артемові зняти для них житло. Чоловік поїхав, обіцяючи подумати, але так більше і не повернувся.
Світлана з сином залишилися жити з матір’ю. Свіже повітря і турбота матері з часом повернули їй сили. Світлана нарешті знову почала тішитися життю.
Ні свекруха, ні чоловік, так жодного разу більше і не згадали про неї. Але чи потрібні Світлані ці байдужі і черстві люди.
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
