З моїм братом Богданом ми завжди були чужими людьми, і це сам він так захотів.
Богдан рано з дому поїхав, одружився, і зовсім про нас з мамою забув.
Дружина його з нами родичатися теж не мала бажання, в селі у нас Ніна була всього один раз.
Спочатку я робила спроби з ними бути ближчою, адже брата свого я дуже любила, та побачивши їхнє холодне ставлення до мене, я зрозуміла, що не хочу нав’язуватися.
Мамі нашій теж було дуже неприємно від цього, адже брат приїжджав до нас раз в рік на свята. Донька у нього росла, а мама внучки і не бачила.
Потім Богдан став на заробітки їздити, щоб купити собі більше житло.
Коли його мрія здійснилася, і вони переселилися в нову трикімнатну квартиру, ми з мамою взяли повні сумки домашніх продуктів, і поїхали до Богдана і Ніни.
Зустріли вони нас не дуже привітно. Чаєм пригостили, квартиру показали, і додому вечірнім автобусом відправили.
– Добре, що у них все гаразд, – заспокоювала себе по дорозі назад мама.
Але я бачила, як у неї на очі наступають сльози, адже вона нічого Богдану поганого не зробила, а він так байдуже до неї ставиться.
З часом і я, і мама змирилися з байдужістю брата і вже навіть не телефонували йому.
А нещодавно Богдан до нас приїхав, і не сам, а з дружиною і донькою.
Я здивувалася, але прийняла гостей найкращим чином – стіл гарний накрила, стала пригощати.
І тут, прямо за столом, Ніна запитала маму, коли вона перепише будинок на її чоловіка.
Ми з мамою від несподіванки навіть не знали, що сказати.
– Богдане, ти вибач, але будинок я давно переписала на Віру, – нарешті розірвала незручну мовчанку мама.
Почувши те, що будинок тепер належить мені, брат встав з-за столу, за ним і Ніна з донькою.
– Ми це так просто не залишим, – сказала невістка.
Вони пішли, а мама тепер дуже переживає, чи правильно вона все зробила.
Богдан роками з нами знатися не хотів, то ж мама зробила дарчу на будинок на мене, бо ж весь цей час я одна була біля неї.
За інших обставин мама б поділила між нами спадщину, але при таких умовах – мама все зробила справедливо.
Ну хіба не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Я вирішила не їздити додому, бо дітям від мене лише грошей завжди треба. Я їм зателефонувала, і повідомила, що житло хочу купити. Вони дуже здивувалися, коли дізналися де і кому я хочу житло придбати, і сказали, що справжня мама так би ніколи не вчинила
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього