Знайомство з моєю майбутньою свекрухою пройшло, м’яко кажучи недуже. За місяць до весілля, Сергій, так звати мого чоловіка, вирішив познайомити мене зі своєю матір’ю. Вона поводилась зверхньо, висловилася про моє моральне виховання, звинуватила, що я хочу сама оженити на собі її сина. Насправді все було не так. Ми з чоловіком кохали один одного, і ні про які корисливі мотиви у мене навіть на думці не було.
Весілля гуляли скромно, в колі друзів. Після весілля залишилися жити у його матері, так як вона жила сама в чималому будинку. Йти нам просто було нікуди. Я вчилася на п’ятому курсі, а в Сергія, на той час заробітна плата була невисока і орендувати житло ми собі дозволити не могли, а ще я готувалася стати мамою.
Життя зі свекрухою було не занадто погане. Вона прийняла мене. Змирилася, що я дружина її сина. Сварилися ми з нею рідко, в основному через побутові проблеми. А коли з’явився малюк, то вона ставилася до нього добре, навіть іноді балувала, що звичайно мене обурювало. Але, що мені найбільше не подобалось, це те, що свекруха постійно намагалася мене якось обмовити в очах чоловіка, а нерідко і в очах зовсім чужих людей.
Часто говорить, що якби не дитина, чоловік би давно пішов від мене. Вона не схвально коментує мої кулінарні здібності, вважає мене дурною. Коли намагаюся пояснити, що такі висловлювання зачіпають мене, каже звикай, мовляв, гумор такий. Чоловік нічого не хоче чути про наші непорозуміння, якщо хочу до нього достукатися, каже розбирайтесь самі. Я так думаю, що він не хоче бути між двох вогнів.
Так ми прожили три роки. Мені хоч і було все це неприємно, але я змирилася, чи може просто звикла і перестала звертати увагу на докори свекрухи. І ось, моя мати повідомила, що мені у спадок дістався бабусин будинок. Він хоч і невеликий, але доглянутий і охайний. Я відразу сказала чоловіку, що ми негайно переїжджаємо. Сергій не відразу погодився, але я була переконливою – він погодився.
З якою радістю я в нього в’їжджала не передати словами. Ось, думала я, тепер ніхто не буде мені вказувати, як мити підлогу або топити грубу. Я повноцінна господиня в цьому будинку. Через час ми з чоловіком зважилися на другу дитину. І через рік, в нас з’явилась донечка. Звичайно, мені важко одній справлятися з двома дітьми, клопотами по будинку і господарству, але це мені лише в радість. Я нарешті без нагляду.
Близько тижня тому чоловік вирішив, що мамі самій погано, вона там сумує і буде краще, якщо вона переїде до нас. Вона буде допомагати, щоб мені було легше і я могла трохи відпочити. Я відразу сказала, що не хочу такого відпочинку, я сама прекрасно з усім впораюся і взагалі це погана ідея. Ми начебто ладнаємо з його мамою, але ця ідилія несправжня. Ми просто лицеміримо один одному. Я достатньо прожила з цією жінкою під одним дахом і хочу пожити без нагляду. Може я й погана невістка, але це моє життя і я не хочу, щоб в нього хтось ліз.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел