– Блокнот чому не взяла? Записувати треба, все одно не запам’ятаєш! – невдоволено кривилася свекруха, даючи мені поради. Моє терпіння почало здавати і я перестала мовчати у відповідь. Та я зрозуміла, що так ми загрузнемо в скандалах і ненависті. Тоді я їй розповіла про те, що відбувалося в моїй сім’ї. На свекруху це не вплинуло, навпаки – стало ще гірше. А потім вона захворіла
Коли ми з Віталіком познайомилися і наші відносини йшли до шлюбу, я дала собі слово, що прийму його маму. Що докладу всіх зусиль для того, щоб сподобатися їй, щоб Віталік не метався між двох вогнів. За матеріалами
Коли я була маленька, моя бабуся воювала з моєю прабабусею – вони були невісткою та свекрухою, і їхні стосунки були погані.
Прабабуся була лежачою дуже літньою жінкою, а бабуся всіляко сміялася над нею: не годувала її, поки прабабуся не починала плакати на всю квартиру, не виносила горщик – він так і стояв у кімнаті прабабусі і видавав неприємне амбре. Улюбленими бабусиними словами були слова погані на нас.
Я була маленька, пам’ятаю це не дуже чітко. Мама з татом тоді працювали, жили вдома у мами, а мене на день відводили до бабусі.
Коли прабабусі не стало, ми з батьками переїхали до бабусі. І знову почалася свекруха-невістка. Бабуся не переварювала маму на дух. Під час їх сварок сусіди стукали по батареям, щоб вони обидві заткнулись.
Коли мені було 14, не стало бабусі. Її ще навіть не пoховали, як мама з посмішкою на обличчі почала викuдати її речі. Вона, танцюючи, літала по квартирі і скидала все непотрібне: книги, журнали, одяг, постільну білизну, рушники – все, що хоч якось стосувалося бабусі, летіло на смітник.
Мама з татом тоді сильно сварилися через мамину поведінку. Тато дорікав її в нелюдяності, а мама кричала:
– Я впевнена, що ця не затихне остаточно.
Через півроку вони розлучилися, тата я більше ніколи не бачила.
Маючи перед очима такий приклад вибудовування сімейних відносин, я дуже старалася полюбити маму Віталіка. На жаль, виходило це в мене геть погано.
Коли я уважно слухала її поради, вона невдоволено кривилася:
– Блокнот чому не взяла? Записувати треба, все одно не запам’ятаєш!
Коли я готувала, вона обурено говорила:
– Фу, ти це для свиней зварила?
Варто було мені підійти до чоловіка і обійняти його, як вона тут же обурювалася:
– Чому ти чіпаєш мого сина немитими руками?
Моє терпіння почало здавати і я перестала мовчати у відповідь. Після першої ж лайки, я задумалася: а адже все і йде до того, що ми загрузнемо в скандалах і ненависті.
Тоді я їй розповіла про те, що відбувалося в моїй сім’ї. Я сказала, що рано чи пізно вона постаріє і їй буде більше нема на кого розраховувати, крім як на мене. Я була щира у своїх почуттях:
– Ви – доросла мудра жінка. Чому Ви не можете сісти і спокійно поговорити. Якщо Вам хочеться зробити мені зауваження, скажіть його спокійним тоном. Чого Ви прагнете? Розлучення? Щоб Ваш син був нещасний? А якщо він з’їде разом зі мною? Ми з Вами, рано чи пізно, розсваримося в пух і прах. Кому це треба? Від подібного ніхто не виграє. Давайте спробуємо жити нормальним сім’єю, без скандалів? Давайте спробуємо налагодити відносини, поки не пізно …
Вона слухала мене дуже уважно. У міру того, як я говорила, на її обличчі розквітала усмішка. Договорити вона мені не дала:
– Мені що, кланятися перед тобою тепер? Це ти увірвалася в наше життя! Прийшла в мій дім, ходиш тут, як королева. Командуєш у мене під носом. Сім’ю вона нормальну хоче. Ти мене повчи ще! Хочеш жити мирно? Мовчи в ганчірочку! Ось і весь секрет!
Вона встала і пішла до себе в кімнату. Коли чоловік прийшов з роботи, вона заявила йому:
– Ти можеш залишитися, а щоб твоєї нахабної дівки тут і духу не було!
Подальші роки шлюбу ми з мамою чоловіка були «на ножах». Скільки нервів з обох сторін, скільки неpвів перемотано – років на 5 життя скоротили точно.
Коли свекруха захворіла, чоловік привіз її до нас. Я не змогла стримати торжествуючу посмішку – я була права! Мамі чоловіка ця посмішка не обіцяла нічого доброго..
Ми знайшли свекрусі хорошу пару, яка буде дбати про неї за договором ренти. Нам її квартира потрібна, але не ціною догляду за матір’ю чоловіка, характер якої з роками ставав тільки гірше.
Як не дивно, свекруха, вперше в житті, мене підтримала. І вона – така одна. Всі друзі, родичі, знайомі, чоловік, діти – всі мене засуджують за те, що я відмовила в догляді мамі чоловіка.
Тільки я не спостерігала цілу чергу, хто б хотів доглядати за нею навіть заради квартири – всі відмовилися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
