У мене сьогодні був хороший день, адже ми з моїм онуком, Михайликом, гуляли майже цілий день та грали в різні ігри, загалом, дуже добре провели свій час.
Нам сьогодні тато й мама Михайла повинні перевести гроші і тому я цілий день говорила, що зводжу його в дитячий парк, де багато різних ігор, батути, солодощі, він дуже любить там відпочивати, ходить туди, як на свято.
Мої діти трохи більше 2-ох роки тому поїхали за кордон працювати в Польщу, мали вже повернутися, але залишилися, адже роботи вдома немає, а нам інколи висилали гроші, адже я маю маленьку пенсію, на все не вистачає, а дитячі речі і хороші продукти дорого коштують у наш час.
А вже ввечері ми пили чай і я читала йому казочку, як раптом задзвонив мій телефон. я бігом підвелася, адже весь день чекала цього дзвіночка.
Як виявилося це дзвонить мій рідний син Олег, напевно сказати, що «гроші перевів» і що ми можемо ними користуватися.
Я взяла телефон і сказала:
– Привіт синок, а я подумала, що ви про нас вже забули, адже ми з Михайлом весь день чекали переказ, я обіцяла його відвести в його улюблене місце, але грошей немає, виходить негарно якось, з моєї сторони, адже я його підвела. Сподіваюся все добре у вас і ти гроші вислав, Олеже, – відразу защебетала до сина свого я.
– Привіт, мамо, як ми можемо про вас забути. Почекай хвилинку.
І телефон взяла моя “улюблена невістка», і почала говорити:
– Доброго вечора, ми вам сьогодні грошей не дамо. Не виходить у нас, інші плани, – сухо мовила вона.
– Чому? – здивовано запитала я.
– Мені подзвонила моя мама і попросила грошей, щоб купити нову пральну машинку, бо стара поламалася, тому поживіть поки на свою пенсію, – і поклала телефон, не пояснивши більше нічого.
Я була дуже здивована і простояла з телефоном біля вуха ще хвилин 5, адже не могла збагнути відразу всього, що відбулося.
Який телевізор, коли онука треба годувати. Я дуже розлютилася і зателефонувала синові:
– А ти чого мовчиш? На які гроші мені Михайлика годувати?
– Мамо, ну розумієш щоб теща з тестем кредит не брали ми їм грошей позичили. А у тебе пенсія є, тому як – небудь проживете цей час, а в наступному місяці перешлемо грошей, та й скільки вам двом потрібно зараз.
– У вас совість є?
– Мамо, давай, незручно говорити. Я передзвоню тобі потім, як матиму час.
Я була здивована від почутого, як можна настільки байдуже відноситься до дитини?
Купити якусь пральну машинку, не думаючи про те що треба сина годувати.
І ще купують дорогу таку, яку я собі точно дозволити не зможу.
Я дуже добре знаю свого сина і він точно так не міг вчинити, а ось чому він слухає свою дружину зрозуміти не можу.
Коли трохи пізніше я зателефонувала своєму синові і хотіла висловити все що я про них думаю, то він мені відразу сказав:
– Мамо, давай не будемо сперечатися, коли заспокоїшся – тоді й передзвони.
Як я розумію зараз все те сімейство повним ходом проживає на гроші мого сина, і навряд хтось щось йому потім віддає, а він сидить, нічого не розуміючи.
Мені здається ще пару років він попрацює на те сімейство і невістка та від нього піде, залишивши його з дитиною одних, адже я бачу, що теплих материнських почуттів до Михайлика вона не має, шкода дитини.
А як воно насправді в житті буде ніхто не знає. Ну нічого, буде і нашої вулиці свято, я зателефонувала своїй подрузі Олені і позичила у неї грошей.
І ми з Михайликом задоволені поїхали на батути. Хлопчик був щасливим весь день: сміявся, веселився і жодного разу не запитав про батьків.
А мені дуже сумно, що у них таке життя. Яка б мати такого хотіла для своїх дітей?
Що я можу зробити? Як бути далі? Як жити нам?
Син з невісткою не збираються повертатися з-за кордону, а мені дуже шкода онука.
Фото ілюстративне.