fbpx
Життєві історії
Більше десяти років тому Ганна Пилипівна з сестрою отримали у спадок велику батьківську квартиру. Продали її і кожна з них купили собі по одній однокімнатній квартирі. Старша сестра впустила у свою жити доньку, а Ганна Пилипівна відмовилася віддати її своїй доньці, а здала в оренду і гроші бере собі. Відтоді Ірина з матір’ю не розмовляє, давно її не бачила, а якось випадково зустріла її в магазині і мати до неї перша підбігла, але марно

– Ми зустрілися з нею в магазині, уявляєш? – розповідає 64-річна Ганна Пилипівна. – Я їй: «Ірино, привіт, яким вітром?» – а вона мовчки розвернулася і пішла від мене в іншу сторону. Рідна дочка. Я з подругою своєю була, так незручно мені перед нею. Як так можна з матір’ю, просто в голові не вкладається!

Ірині 34 роки, і з матір’ю вона не спілкується останні 6 з них, з того самого дня, як взяла кредит на однокімнатну квартиру в новобудові на околиці столиці.

Кредит дається молодій жінці дуже непросто: зарплата на основній роботі у Ірини порівняно невелика, і вона весь час шукає собі різні підробітки. Що називається, працює важко без вихідних і відпусток, при цьому економить на всьому, як тільки може: ніде особливо не буває, одяг і взуття носить роками, харчується супами і кашами, в перукарню не ходить, збираючи довге світле волосся в пучок.

В особистому житті у Ірини теж давно спокійно, адже його просто немає. Був раніше якийсь молодий чоловік, та часу на якісь стосунки у ірини немає, бо завжди думає про шматок хліба на завтра. І той чоловік якось перестав з нею спілкуватися. Швидше за все, просто не захотів платити кредит разом з Іриною за її квартиру.

Нових молодих людей навколо більше так і не з’являлося, мабуть, з тієї ж причини. Та й добре. Немає зараз у Ірини на них на них ні сил, ні часу, ні бажання.

Колись жінка мріяла про велику родину, але зараз розуміє: навіть якщо раптом станеться диво, і поряд з’явиться хороший чоловік, народити нехай хоч одну дитину і випасти з робочого графіка навіть ненадовго вона собі дозволити не зможе. Адже добре розуміє, що потрібні гроші, адже зараз непросте життя.

– Кредит взяла, тепер прийдеться і від всього відмовитися! – зітхає Ірина, адже розуміє вже зараз, яке на неї чекає майбутнє.

Платити цей кредит їй ще дев’ять років, більше половини. Найголовніше, щоб здоров’я не підвело, а воно у Ірини з дитинства не дуже хороше, на жаль. На хороших фахівців теж немає ні часу, ні грошей.

Замість походу в поліклініку вона бере додаткові зміни на роботі – добре, що є така можливість. Це важко, зате вигідно, а Ірині гроші потрібні.

Ганні Пилипівні про всі ці тонкощі розповідає її племінниця – двоюрідна сестра Ірини, з якою та з дитинства в хороших відносинах. Родичі явно засуджують Ганну Пилипівну за те, що та не хоче допомогти дочці.

Більше десяти років тому вони з сестрою отримали у спадок велику батьківську квартиру, продали її, і на ці гроші кожна сестра купила собі по гарній квартирі. Старша пустила туди жити свою дочку, а Ганна Пилипівна вчинила по-іншому: здає свою квартиру в оренду і гроші забирає собі.

– Тому що на пенсію одну не проживеш! – пояснює вона. – У моєї старшої сестри, чоловік є, у нього пенсія побільше моєї, ніж середньостатистична. Ну і взагалі, на дві пенсії жити куди простіше, ніж на одну! Працювати я не можу, та мене і не беруть нікуди, а жити лише на пенсію – непросто. І сподіватися мені нема на кого. Дочка рідна он як відноситься до мене – задерла ніс і пішла! Спробуй у такої попроси що-небудь.

Старшій сестрі, простіше – у неї, крім чоловіка, хороший зять, який ніколи ні в чому не відмовить. І на машині підвезе, куди треба, і зустріне, і допоможе. На Ірину ж в плані допомоги де сядеш, там і злізеш. У неї ні машини, ні грошей, ні часу. Та й відношення не ті, щоб чогось від неї чекати.

– Але ж я її ростила! – зітхає Катерина Пилипівна. – Старалася, щоб у неї все було не гірше, ніж у інших. Освіту їй дала. Єдине, в чому відмовила – так це у проханні віддати їй квартиру. Так і сказала – це, мовляв, моя страховка на старість. Ти молода, заробляй собі сама!

Власне, після цієї розмови у матері і дочки почалося справжнє непорозуміння. Ірина дуже образилася, з’їхала від матері в орендовану кімнату і припинила будь-яке спілкування з матір’ю.

– Її ніхто не гнав! – знизує плечима Ганна Пилипівна. – Вона сама так вирішила!

Через якийсь час племінниця розповіла, що Ірина взяла кредит великий – всі новини про дочку тепер мама дізнається таким чином, від іншої людини.

– Виходить, мати без грошей і не потрібна! – зітхає Катерина Пилипівна. – Як зрозуміла, що з мене поживитися нічим, так і все! Не цікавиться навіть мною зовсім тепер. Виросла донечка. Добре, що розуму у мене вистачило хоч квартиру собі залишити. Зараз би сиділа без дочки і без квартири, на одній цій мізерній пенсії. Добре, що я тоді так вчинила.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – booking.

You cannot copy content of this page