Свого батька я не бачила 20 років. При розлученні батько залишив нас з мамою без нічого. А тепер сам опинився в схожій ситуації, знайшов нас і просить допомоги.
Пішов з сім’ї він через те, що у нього з’явилася інша жінка, мені тоді було всього сім років. Він навіть цього особливо не приховував. У них з мамою взагалі були напружені стосунки. Вона потім говорила, що жила з ним тільки через мене, тому що йти нам з нею було по суті нікуди.
Але коли у батька зав’язалися нові стосунки, він без роздумів викреслив нас зі свого життя. Квартира була його, тому ми з мамою пішли в нікуди. Обидві ми були прописані у бабусі, з якою мама не спілкувалася вже багато років.
Але діватися було нікуди, довелося йти жити до бабусі, тому що зняти житло і якось жити не було за що.
Аліментів батько не платив, ми жили на мамину зарплату. Після дев’ятого класу я хотіла піти до технікуму і піти підробляти, але мама наполягла, щоб я нормально закінчила школу і планувала вступ до вузу. Я так і зробила, вступивши на бюджет, тому що платне б ми не потягнули.
Коли я вчилася на третьому курсі, бабусі не стало. Мама стала повноправною власницею квартири. Вона хотіла продати цю квартиру, але я відмовила її. Квартира в хорошому будинку, майже центр міста, шкода було їхати. Ми вирішили, що будемо робити ремонт, який без кредиту зробити б не вийшло. Я теж влаштувалася на роботу і ми зробили ремонт.
Відтоді пройшло вже дуже багато часу. Я зараз добре заробляю, є своя квартира, але живу з мамою, а ту квартиру ми здаємо. Є наречений, справа йде до весілля, не виключено, що якийсь час ми будемо жити з мамою, а потім переїдемо в мою.
Коли у мене стали з’являтися вільні гроші, я почала водити маму по салонах краси, магазинах з модним одягом. Вона все життя найкраще віддавала мені, а сама себе в усі обмежувала. Дуже хотілося заповнити це хоча б зараз. Мама змінилася, стала виглядати років на десять молодшою, навіть впевненішою якось стала.
Від батька за цей час не було ні слуху, ні духу. Але недавно він заявився на поріг нашої з мамою квартири. Виглядав він не дуже, сильно поправився, одягнений був недбало, але не впізнати його було просто неможливо. Двері відчинила мама і він зайшов в квартиру.
Початок їхньої розмови я не чула, прийшла пізніше. Побачивши мене він пустив сльозу, сказав, що я стала справжньою красунею, а мені бачити його зовсім не хотілося.
Я запитала, що він тут забув. Батько почав розповідати слізну історію, що продав він тоді квартиру, купив з новою жінкою житло побільше. Розписані вони не були, а квартиру повністю записали на неї, тому що хтось із її рідні допоміг поставити батька в чергу на квартиру як незаможного. Квартиру за підсумком не дали, після якихось законодавчих змін з черги він вилетів.
З тієї своєю жінкою він так і не розписався, жили вони добре, тому про записування квартири на себе батько не думав. Але ось в тому році її не стало, а її син дав вітчиму місяць, щоб очистити територію. Той намагався обурюватися, але за документами він там ніхто, так що йому нічого не належить. Так що тепер йому ніде жити і він раптово згадав, що у нього є колишня дружина і дочка.
Місто у нас невелике, тому при бажанні інформацію дізнатися не проблема. Він дізнався, що ми живемо в старій квартирі бабусі і прийшов просити допомоги. У нього вистачило совісті до нас прийти і щось просити.
Я просто попросила його піти, а вже біля дверей він пообіцяв, що піде в суд.
Мама сказала, що їй його шкода, так сумно він виглядав. Мені ж байдуже, за цей час ця людина стала для мене чужою. Допомагати йому я не збираюся, піде в суд – хай іде, я не буду платити йому ні копійки. Він сам у всьому винен.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
