fbpx
Життєві історії
Батько пішов від своєї дружини і повернувся до нас, щоб вибачитися. Він не знав, де живе мама, та й мою адресу дізнався випадково. Тато не просив дати притулок або дати грошей, він просто хотів відновити спілкування, але мама була проти цього

Свого батька я майже не знала, бо він залишив маму, коли мені було лише два роки. Я майже не пам’ятала його. Тим, у кого батьки розлучилися пізніше, було набагато складніше. Принаймні так мені тоді здавалося. Але мені все одно було прикро, бо його не було поруч ні на випускному у школі, ні при отриманні диплома, ні у РАЦСі.

Мама не любила розповідати про нього, вона була дуже ображена, а можливо, продовжувала його любити. Єдине, що я запам’ятала про батька, то це те, що він перестав з нами спілкуватися через іншу жінку. Мама була з нею знайома і якось навіть промовилася, що розлучниця мешкає на сусідній вулиці. За словами мами, у жінки була дитина від першого чоловіка, якому вона заборонила спілкуватися з рідним батьком, коли в них вдома з’явився «новий тато» – мій.

– Іван до вас більше не повернеться, – так вона сказала мамі, зателефонувавши якось по телефону. Про цю розмову мама розповіла своїй найкращій подрузі, а я – випадково підслухала.

Мабуть, батько вирішив прислухатися до нової дружини та «проміняв» рідну дочку на нерідну. Коли я про це дізналася, мені було дуже неприємно та гірко. Я звинувачувала у всьому цю чужу недобру тітку, яка не лише відібрала у мами чоловіка, а й позбавила мене батьківського тепла.

Мама залишилася одна. Вона купила невелику ділянку землі та переїхала за місто. Її віддушиною став маленький садок, який вона сама й виростила.

Коли я виросла та повідомила мамі, що виходжу заміж, вона дуже зраділа. Виявилося, що їй дуже хочеться, щоб її садком бігали маленькі дитячі ніжки. Мама ніби відчувала, що під серцем я вже ношу її онучку.

Найдивовижніше, що у моєї дівчинки будуть не лише бабусі, а й дідусі. До мого життя повернувся батько. Коли я була маленькою, то багато разів уявляла, як він повертається, привозить з собою купу подарунків і цілує в щоку. Але про цю мрію я нікому не розповідала. Можливо, тому, що це був мій секрет. Або я просто соромилася своїх бажань.

Подорослішавши, я зрозуміла, що люди не завжди чинять правильно або так, як велить їм серце. Розірвавши стосунки з тією жінкою, він повернувся, щоб вибачитися. Він не знав, де живе мама, та й мою адресу дізнався випадково. Тато не просив дати притулок або дати грошей (чого я дуже побоювалася). Він раптом оточив мене увагою, якої мені так не вистачало в дитинстві.

Він купував квіти і фрукти, привіз дитяче ліжечко і постійно повторював мені, що всю свою батьківську любов він подарує майбутній онучці. Як було не пробачити такого тата?

Правда, мама була не в захваті від повернення. Поки він приходить до твоєї квартири, моєї ноги тут більше не буде – сказала мені мама.

– Я тебе виростила і маю вимагати особливого відношення. Тож вибирай: або мати, або батько.

Після цих слів мати зібралася і пішла. Як же мені було прикро: я так раділа з того, що в мене знову є обоє батьків, а тепер знову змушена когось втратити. Мама надто важко пережила розлучення і навряд чи колись вибачить батька. Але невже я і майбутня мала повинна відповідати за провини моїх батьків?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page